Михайло Грушевський — один із найвидатніших українських істориків, громадських діячів та науковців, чия творчість і наукова діяльність стали фундаментом української історіографії, літературознавства та національного самопізнання. Його монументальна праця «Історія української літератури» в 6 томах — це одна з найважливіших літературознавчих праць XX століття, яка охоплює широке історичне полотно розвитку українського письменства від найдавніших часів до початку XX століття.

Ця робота є не лише оглядом літературних творів, але й глибоким аналізом соціокультурних, політичних та духовних процесів, які формували літературне середовище на різних етапах історії України. Грушевський ретельно досліджує витоки української літератури, починаючи з фольклору, усної народної творчості, церковної писемності Київської Русі й аж до доби бароко, класицизму та романтизму. У своїй праці він підкреслює нерозривний зв’язок літератури з національним життям, показуючи, як літературні твори відображали прагнення, боротьбу та духовний розвиток українського народу.

Однією з ключових особливостей «Історії української літератури» є методологічний підхід Грушевського. Автор не обмежується вузьколітературним аналізом творів, а використовує комплексний підхід, який поєднує історичні, філософські, соціологічні та культурологічні аспекти. Завдяки цьому він розкриває не лише художню вартість текстів, але й їхній вплив на формування національної свідомості. Грушевський наголошує на безперервності літературного процесу, навіть у часи політичного чи культурного занепаду, демонструючи, що українська література завжди знаходила шляхи для розвитку й відображення ідей національної ідентичності.

Особливу увагу автор приділяє ролі української мови в літературному процесі. Він підкреслює її унікальність і самобутність, акцентуючи на тому, що література, створена українською мовою, була одним із головних чинників збереження національної ідентичності в умовах політичного й культурного тиску. Грушевський також детально аналізує впливи інших культур та літератур на українське письменство, зокрема польської, російської та західноєвропейської, водночас підкреслюючи самобутність української літературної традиції.

Праця Михайла Грушевського стала джерелом натхнення для багатьох поколінь літературознавців, письменників і культурних діячів. Вона заклала основи системного вивчення української літератури та історії, стала інструментом наукового осмислення літературних процесів і стимулом для національного пробудження. Попри складність та академічний характер, «Історія української літератури» залишається актуальною й сьогодні, допомагаючи сучасним читачам зрозуміти багатогранність української культури та літератури.
Ця праця — не просто книга, а справжній скарб для тих, хто цікавиться історією України, її культурною спадщиною та літературною традицією. Вона відкриває перед читачами унікальний світ українського письменства, який є важливою складовою світової культурної спадщини.