Взагалі ніяких очікувань не покладала на цю книжку, а вона стала однією з найулюбленіших. Читаємо з моїм дворічним сином її майже щодня. Небагато тексту, до якого йдуть цікаві ілюстрації, захоплююча казкова історія, яка надихає ходити до бібліотеки ще і ще та і просто читати ще більше книжок.

Про сюжет: На найвищій полиці у бібліотеці лежить сумна книжка, яку ніхто ніколи не читав. Найбільша її мрія – дізнатися, про що ж вона всередині. Колеги-книжки допомагають їй потрапити у руки до читача. А далі про те, як змінюється доля книжки та, заодно, доля її читача. Як нам з дітьми читалося. Книжка однаковою мірою захопила як дошкільнятко, так і молодшого школяра. Під час кожного читання діти, як і перший раз, хвилюються за долю нечитаної книжки. Книжка підійде тим, хто: а) хоче підготувати дитину до першого походу до бібліотеки (тут змальована турботлива бібліотекарка, інші читачі, комфортні зони для читання та ігор у бібліотеці, а також те, що позичені книжки можна брати додому); б) любить книжки про книжки; в) шукає просту книжку про важливість навіть крихітних добрих справ (книжки об’єднуються, щоби допомагати); г) не знає, як нечитуна перетворити на затятого читача (один з героїв книжки саме так перетворюється); ґ) має велику домашню дитячу бібліотеку і любить знаходити на інших полицях такі самі книжки (у цій книжці багато полиць із виданими в Україні книжками); д) любить динозаврів (там їх справді багато). А ще книжка ідеально підійде для самостійного читання першокласникам: на кожну сторінку припадає буквально по одному простому реченню, написаному зручним, досить великим шрифтом.

Це найкнижковіша дитяча книжка! Батьки часто запитують, що зробити, аби дитина полюбила читати. "Історія однієї книжки" - це відповідь. Саме з такої історії можна лагідно зацікавити дитину-нечитуна книжками. Гадаю, авторка ставила перед собою саме таке завдання, на користь цього свідчить навіть присвята: "Моєму племінникові Богдану. Зичу тобі зростати з любов'ю до книжок". В основу покладена дуже інтригуюча фантазія: уночі книжки в бібліотеці оживають. Але одній із них дуже сумно та самотньо, бо її закинули аж на верхню полицю, тож ніхто її не бачить і не читає. Книжки узялися допомагати товаришці і вирішили підсунути самотню книжку на ім'я Дасті дівчинці, яка дуже любить читати. Але вся суть цієї історії в тому, що книжкою зацікавилась не ця дівчинка, а хлопець, який не любить читати, а любить малювати. Виявилося, що Дасті - книжка про динозаврів, а хлопчик Джейк обожнює динозаврів. Ось так Джейк і полюбив читати, а книжка Дасті перестала бути самотньою. Це покаже дітям, що книжки дуже різні, і обов'язково знайдеться та, в якій йдеться про їхні захоплення. Щиро сподіваюсь, що ця історія перетворить багатьох нечитунів на справжніх книголюбів.