Мозес протягом шести місяців після смерті дружини щодня навідується на її могилу. Зазвичай мовчки обідає на цвинтарі та повертається додому, але одного весняного дня на нього очікує несподівана зустріч.

Медді Гарріс самотньо всюди, але не на кладовищі — тут спокійно та можна забути про власні проблеми, а їх у дівчини чимало. Медді зростає без матері, у неї непрості стосунки з батьком, вона майже не має друзів, а тут ще й хлопець кинув її у скрутний момент. Вона називає нового знайомого Трулав — «справжня любов», а він по-батьківськи кличе її Сонечком. І Медді навіть не уявляє собі, яку роль відіграє Артур у її житті та в долі його теж самотньої старенької сусідки Люсіль, котра обожнює готувати домашню випічку. Саме від зустрічі цих героїв і почнеться історія справжньої відданої дружби та взаємної підтримки, що її можна часом дістати й від пересічного незнайомця.