Книга Історії

І це ніякий не бестселер New York Times, і написаний не коуч тренером зі світовим ім'ям і не продано цієї книги 10 млн примірників по всьому світу. Ні!
Автору цієї книги не потрібна отака дешева реклама і розголошення. Він сам собі реклама, бо ж після зустрічі з ним і короткого спілкування отримуєш нереально позитивну енергетику і натхнення.
У книзі "Історії" Мирослав Дочинець щедро ділиться із своїми читачами мудрістю і знаннями, що передали йому герої коротких оповідок.
Чому саме вони стали її героями? Так і не розкажеш, бо у кожного своя історія. Тому коротко напишу про ті, котрі запам'яталися.
"Небідна Ліза" - історія про бабусю, у котрої залишився внук і мізерна пенсія на прожиття. Вона знайшла сили в собі сили і з нічого зробилася "бізнес-вумен". Вона змінила розуміння життя у власній свідомості і виявила, що насправді людині і не так багато треба. "Встає і лягає, як тибетський монах, - із сонцем. І здорово й економно. Їй подобається французька приказка: зроби себе сам. Із раціону назавжди виключила білий хліб, цукор, сіль, жир, сало - "білі вороги людини"".
"Руки і душа" - історія про сестру Ілону, котра зцілює масажем. "Усе з нізвідки проходить, усе в нікуди має піти. Треба дух очищати - очиститься і тіло. Пияцтво, лінощі, погорда, заздрість, жадоба, відчай підточують нас більше, ніж віруси і стреси".
"Чорний Ангел" - історія про жінку Ержіку, приводить до ладу людей у останню дорогу і роздумує над тим, що ж таке смерть.
Герої-чоловіки у книзі здебільшого є відомими постатями Мукачево. Але є й виняток із цього правила. Оповідка "Газда кам'яного поля" - назва говорить сама за себе. Волею випадку і нестримної колективізації головному героєві Міші дістається неродючий кам'янистий узгірок. Помирає дружина і він залишається із п'ятьма дітьми сам. Історія не про розпач і тата-пияка у кінці, а у селянина трудівника, що і дітей виростив і бюрократичну машину поборов.
Ще цікавими мені здалися оповідки "Доктор Фауст, за паспортом Щадей" - про лікаря не за дипломом, а за покликанням; "Мелодія довгої ночі" - історія про Івана Сойму, сліпого музиканта, для якого музика стала порятунком у житті; "Келих Золо Дьондя" - "скиньке капелюхи- поговоримо про вино". ІСторія винороба Отто Остіяна із Підгорян, котрий занє про вино все.
І звісно ж третій розділ, що має назву "Великі, які кохали" не міг не початися із історіє про Соломона і прекрасну Суламіф, оповідка "Остання примха мудреця". Найграніша історія про справжнє кохання і страшну силу ревності. "По той бік місяця" - про Калігулу і Друзилу, а радше про те, як Калігула став вбивцею. І перлиною цього розділу, як на мене, є розповідь про графа Толстого "Приборкання лева, або Війна і мир сердець".
Загалом можу сказати, що не всім оповідки є шедеврами, але у всіх героїв є саме та історія, що вирішила всю їхній шлях. Сам автор говорить: "Доля завжди плентається позаду великих".