«Історії в дев’яти книгах» — це історико-етнографічний твір, написаний у V столітті до нашої ери. У дев’яти книгах, кожна з яких названа на честь однієї з муз, автор викладає події греко-перських війн, піднесення Перської імперії, битви при Фермопілах, Саламіні та Платеях. Геродот також розповідає про культуру, звичаї та історію народів Стародавнього Сходу й Греції. Автор поєднує історичні факти, легенди й етнографічні описи, прагнучи дати повне уявлення про світ свого часу. Геродот ставить собі за мету зберегти в пам’яті діяння як еллінів, так і варварів, щоб ці події не були забуті з часом. Його праця стала основою європейської історіографії, заклавши принципи критичного аналізу та пошуку причин подій.