Серед творів української літератури зустрічаються такі, котрі не завжди припадають до душі з першого разу. Однак якщо їх прочитати у правильному настрої, то такий твір залишить по собі неймовірно яскраві враження. Саме до таких історій я відношу «Intermezzo» Михайла Коцюбинського. Знайомлячись із цим оповіданням вперше, я його майже не зрозуміла, однак з часом подумки все частіше почала до нього повертатися. І, читаючи його вдруге, воно відкрилося для мене зовсім з іншого боку. У творі Михайла Коцюбинського головний не сюжет, а саме атмосфера, що у ньому панує. Вона огортає читача меланхолійно-самотнім настроєм, змушує заглянули у власні думки і переглянути свої цінності. Однак, після прочитання, твір залишає по собі почуття розслабленості, відпочинку і душевного спокою. Я б радила читати оповідання Михайла Коцюбинського тим, хто хоче душевно відпочити і водночас зануритися у власні почуття. Від мене 4/5. Рекомендую, однак пам'ятайте, що оповідання може сподобатися не всім і не одразу. Однак воно точно заслуговує на увагу.

Ця книга це прекрасна можливість ознайомитися з творчістю Михайла Коцюбинського. Особливість цього автора в тому, що він писав про все і для всіх. Серед його творів можна зустріти і ті, що належать до імпресіонізму, зокрема «Інтермецо». Це історія про вираження почуттів автора, про його втому. Вона під силу не кожному і справа тут не у важкому сюжеті. Сюжет доволі простий, але читач матиме змогу відчути всі емоції та переживання автора, пропустити їх скрізь себе. Є в автора і дитячі історії, зокрема «Ялинка» та «Харитя», де все закінчується щасливо, адже самі такі твори мають бути для маленьких дітей, зі щасливим кінцем. Та найбільша особливість творчості цього автора в тому, що він писав про всіх. На сторінках його історій можна зустріти і гуцулів, і українську інтелігенції, і турків, і татар, і молдаван, і євреїв. Мандруючи сторінками читач має можливість мандрувати світом, дізнаватися про особливості різної культури, плакати та сміятися разом з героями, переживаючи щасливі та трагічні фінали. Саме тому ця книга настільки популярна. І хоча в ній немає ілюстрацій, майстерність пера автора дає змогу бачити мальовничі пейзажі, національний одяг та красу. Почитайте і ви не пошкодуєте про витрачений час.

Он устал от всего, особенно от людей и от всех этих ужасных “нада”, всех этих тягостных “обязан”. Где же ему искать спасения, что исцелит его душу, его ум и сердце? Все ответы в шепоте листвы, в дуновении ветра, в запахе деревьев. Кто, как не природа, залижет раны надломленного человека? Эта автобиографическая новелла описывает период жизни писателя, когда он, морально угнетенный итогами первой русской революции, впал в апатию, потерял вдохновение и рвение творить. Он бродил тропинками на пару с псом, разговаривал с солнцем, размышлял, пока вновь не стал пригодным для жизни в социуме. Именно встреча с человеком, а именно с крестьянином, вновь разжигает в писателе рвение к работе, к писательству. Вроде и понятны были его думы, идея, но как же это было скучно. Конечно, было интересно проникнуть в душу и голову писателя, проникнуться его настроением, прочувствовать его, но как-то все это было муторно. Но для понимания Коцюбинского и его творчества, знакомство с этим важным периодом его жизни, заключенного в этом произведении, просто необходимо.