“Інститутка” Марка Вовчка (1833—1907) — перша в українській літературі реалістична соціально-побутова повість, яку Іван Франко назвав найкращою перлиною української літератури. Майстерно поєднавши напружений драматизм подій та внут­рішні переживання героїв, авторка надзвичайно правдиво показала, яких меж може сягати людське свавілля. Манірна легковажна панночка, що повернулася після навчання в Інституті шляхетних дів­чат у маєток своєї бабусі, згодом стає жорстокою повелителькою людських доль, що призводить до гос­трого соціального конфлікту. До збірки також увійшли оповідання з народного життя, сповнені щирого смутку, викликаного людською недолею, та гуманного співчуття до гноб­лених і поневолених.

Зміст

Інститутка (Повість)
Народні оповідання
Сестра
Козачка
Чумак
Одарка
Чари
Сон
Горпина
Викуп
Свекруха
Отець Андрій
Максим Гримач
Данило Гурч
Ледащиця
Два сини
Не до пари
Ведмідь (Казка)