Історії про пригоди Семена Паливоди – запорожця, шляхтича, спеціаліста із розслідування злочинів – публікуються у серії «Ретророман», хоча, як на мене, це швидше детектив на історичному тлі («ретро» асоціюється із відстанню років у 150, а тут – часи Речі Посполитої та козацтва). Втім, історичний антураж у романі – це все ж декорації, у яких розгортається основна інтрига. Декорації, слід відзначити, якісні, тож якщо для вас має значення правдоподібність відтворення історичних деталей (для мене – має), можете розраховувати, що загалом історичне тло виписане хоч і умовно, але добротно: старости, сенатори, каштеляни, драгуни, бурмистри, райці і лавники та інші деталі порадують любителів історії. Якщо цей перелік примусив вас напружитись – не варто, історизмами автор не зловживає (це просто я таке люблю, от і відмічаю по тексту штришки), читається книга легко, в довідники зазирати не доведеться, всі деталі вписані в загальний сюжетний контекст, та і про умовність і декоративність історичного тла я згадала не просто так – його в книзі стільки, щоб створити відповідний настрій і ускладнити детективу роботу (спробуйте упіймати маніяка у вважай середньовічному місті із відповідною криміналістичною експертизою). І так, це класичний детектив про серійного вбивцю, і до того ж – у історичному антуражі. Я взагалі більше люблю герметичні детективи, такі, щоб перелік гіпотетичних підозрюваних був чітко окреслений, але оскільки це друга книга «нотаток Паливоди» (сподіваюсь, будуть і наступні), а перша мені сподобалась – що ж, маніяк, так маніяк. Власне, убивця і його мотиви нам відомі з перших сторінок книги, але його особистість та історія розкриваються поступово; цікавий контраст абсолютно «чужого» способу мислення і здатності убивці розчинятись у натовпі. Слідство з пошуків серійного вбивці – цілком в дусі детективів такого штибу: досить криваво, в міру похмуро, цілком динамічно. Вже згадане історичне тло і колоритно виписані другорядні персонажі, ненав’язливий психологізм роблять чергові нотатки Семена Паливоди дуже симпатичним історичним детективом, любителям жанру – рекомендую до прочитання.

Закінчила читати другу книгу Юрія Сороки "Іменем Сонця" із серії "Нотатки Семена Паливоди". Емоції зашкалюють. "Іменем Сонця". Беручи книгу до рук, ніяк не могла здогадатись про що ітиметься у книзі. Логічно про Сонце. Але в якому аспекті? Це і є загадка. Автор піднімає тему людського буття. Ставлення людства до "інших" народів, зміну віри чи релігії. На цих моментах замислюєшся і виникають питання: "Хто є я?", "Ким мене бачать?", "Ким я залишусь?". Здавалося б прості питання, але не завжди відповіси на них відразу, можливо ці відповіді знайдуться в "Іменем Сонця". Також описуються зимові пейзажі. Як зазначала описи, окреме мистецтво: «Зорі на нічному небі поступово втратили яскравість. Мармуровий диск повного місяця нависав над горизонтом, подібний до похмурого всевидячого ока.» «… І холод, що пробивав крижаними лабедами до самого серця…» «Скреготнувши, одна половина воріт повільно відчинилась…» Із великим задоволенням буду чекати на продовження серії. Велике дякую за ці книги!!! Наприкінці хочеться відзначити, що книга кривавіша від першої, тому будьте готові до всього. Однак, цікава і тримає у напрузі до кінця.