Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
Паперова книга | Код товару 847300
Автор
Стівен Сломен, Філіп Фернбак
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Мирослава Лузіна
Кількість сторінок
344
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм

Усе про книжку  Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті

Ми живемо у дивовижну епоху: ще ніколи знання, зокрема наукові знання, ніколи не були настільки доступні, ніколи перевіряти факти не було так легко, ніколи так багато людей не мали можливості вчитися новому. І попри це людей, які вірять у всесвітню змову, "шапочку з фольги" та інші антинаукові забобони, не стає менше, радше навпаки.

Американські коґнітивісти Стівен Сломен і Філіп Фернбак з перших сторінок переконують, наскільки мало ми знаємо про те, про що, здавалося би, знаємо багато. Абсолютна більшість людей не розуміє механізм дії приладів, якими ми користуємося щодня, навіть такі прості, як зливний бак унітазу. Попри це людство не тільки вижило, а й досягнуло нечуваних успіхів у розумінні й навіть опануванні навколишнього світу. Як так сталося?

Сломен і Фернбак пишуть про те, що усі ми живемо у спільнотах знання, а те, що ми вважаємо "своїми" знаннями, насправді розподілено довкола нас, і ми сягаємо по ці експертні знання, навіть не помічаючи цього і не усвідомлюючи глибини свого невігластва. Високорозвінені суспільства складаються з окремих осіб, які напрочуд мало знають, а своїм розвитком завдячують ефективності обміну знаннями. Автори також пояснюють, чому навіть освіта і вільний доступ до інформації та наукових досягнень не рятує людей від схильності до упереджень, забобонів і помилок, а також розповідають, що з цим робити.

Про авторів:

Стівен Сломен — професор когнітивістики, лінгвістики і психології Університету Браун, головний редактор журналу Cognition.

Філіп Фернбак — когнітивіст, викладач маркетингу Бізнес-школи Лідса Університету Колорадо.

Відгуки

 «Ця книжка провокує, а нам саме й потрібні пояснення наших сучасних бід з точки зору когнітивних помилок, а не з точки зору морального занепаду тих чи тих груп».

—  Financial Times

«Якісно новий путівник у світ людського розуму».

— Psychology Today

«Автори роблять таке потрібне вприскування смиренності: будьте скептичними щодо власних знань і народної мудрості».

— The Economist

В оригінальній анотації рекомендують «фанам Чарлза Дахіґґа, Деніела Канемана і Мічіо Кайку».

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Стівен Сломен, Філіп Фернбак
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Мирослава Лузіна
Кількість сторінок
344
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Рецензії
  • Дарина
    11 квітня 2019 р.
    Знання - це сила. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга приємно вразила. Дуже сподобалось, як висловлює автор свої думки. На перший погляд казалось, що такі елементарні речі на перший погляд, про які ми не задумуємось.
    Книга має тверду обкладинку, шрифт середній, ілюстрація обкладинки дуже подобається, книга якісна.
    Ми живемо в епоху доступних знань. Але не кожний знає як правильно їх використовувати, і як правильно ними оперувати. Знання такі великі і безкінечні, що жодна людина не може охопити весь спектр знань, хоча б з однієї теми. Інтернет — це машина з великим потоком знань, але завдяки суспільству створюється справжній супер розум.
    Автори Стівен Сломен і Філіп Фернбак допомагають розібратися у дуже цікавих темах на питаннях. Як наші думки розходяться з реальністю, що ми знаємо та про що ми думаємо, як приймати розумні рішення. Люди, які вважають, що знають досить багато насправді, вони нічого не знають, чому ви подумаєте? Вам варто прочитати цю книгу і ви все зрозумієте. Книга спонукає на роздуми.
    Книга варта уваги. Рекомендую!!!!!
  • Юрій Пацук
    13 лютого 2019 р.
    Знання чи ілюзія, експерти чи профани.. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Корисна книга для всіх, яка гарно «приземляє» в питаннях нашого «всезнання». Вважаєте, що ви гарно розумієтеся в питаннях економіки, політики, державного управління, проведення усіляких реформ, міжнародної політики і військової стратегії? Тоді спробуйте спершу пояснити для себе принцип функціонування унітазу чи застібки-блискавки.
    Автори книги добре показують, що люди постійно перебувають в ілюзії свого знання: думають, що щось знають, а насправді – цих знань нема, або вони настільки поверхові, що ми не можемо детально пояснити навіть повсякденні речі.
    Ілюзія знання трапляється тому, що ми живемо в спільноті знань і не відрізняємо знання всередині нашої голови від знань поза її межами. Насправді ми часто беремо знання не зі своєї голови, а з середовища і від інших людей. Це і фішка мислення, і його дефект. Світ і спільнота зберігають переважну частину нашої бази знань. Велика частина людського розуміння складається просто з усвідомлення того, що знання десь там є. Глибоке розуміння зазвичай складається зі знання того, де це знайти. Тільки справжні ерудити оперують знаннями, що зберігаються в їхній пам’яті.
    Зворотній ілюзії знання – прокляття знання. Коли ми знаємо про щось, нам важко уявити, що хтось інший цього не знає. Прокляття знання полягає в тому, що ми вважаємо: якщо це знання є в нашій голові, то воно також є і в головах інших. У випадку ілюзії знання ми схильні вважати, що те, що є в головах у інших, є і в нашій голові.
    Оскільки ми живемо всередині вуликового розуму, багато в чому покладаючись на інших людей і на середовище як на сховище наших знань, переважна більшість того, що у нас в голові, має досить поверховий характер. Зазвичай ця поверховість сходить нам з рук, бо інші люди не очікують від нас глибших знань – адже їхні знання теж поверхові.
    Оскільки ми плутаємо знання у наших головах зі знаннями, до яких ми маємо доступ, ми переважно не свідомі того, наскільки мало ми розуміємо. Ми живемо з переконанням, що розуміємо більше, ніж ми насправді розуміємо. Той факт, що я маю доступ до знань когось іншого, змушує мене почуватися так, ніби я вже знаю, про що кажу.
    Загалом ми не свідомі того, наскільки мало ми знаємо: найменший шматочок знань викликає в нас таке відчуття, ніби ми експерти. А відчувши себе експертами, ми починаємо розмовляти, як експерт. І виявляється, що люди, з якими ми розмовляємо, теж знають небагато. Тож порівняно з ними ми – експерти. Це підсилює наше відчуття того, що ми володіємо експертними знаннями.
    Саме така спільнота знань може стати небезпечною: ми впливаємо на людей, а вони впливають на нас. Коли члени групи знають небагато, але займають спільну позицію, це може підсилити відчуття розуміння одне в одного, і в результаті усі починають відчувати, що їхня позиція виправдана, їхня місія чітка, навіть коли для цього нема вагомих підстав у вигляді реальних спеціальних знань. Одні вбачають в інших підставу для свої поглядів, тож ця думка заснована на міражі. Члени групи надають одне одному інтелектуальну підтримку, але нема нічого, на що спиралася б сама група. Нічого не нагадує?
    Неможливо стати експертом з кожної теми. Доволі важко стати експертом навіть з однієї теми. Світ нескінченно складний і немає людини, яка могла б охопити все, що в ньому є. Люди живуть у спільнотах знань, і щоб спільнота працювала, потрібен поділ когнітивної праці. Щоб знання ставало спільним надбанням спільноти, роль експерта з кожного певного питання має виконувати хтось гідний довіри і добре поінформований. Але не всім треба знати все.
    Експерти не можуть говорити суспільствам, чого ті хочуть; це є те, що суспільства мають вирішувати самі. Але експерти можуть допомогти суспільствам зрозуміти, які варіанти є для них доступними і якими будуть наслідки вибору того чи іншого варіанту.
    Автори вважають, що суперрозум, який змінює світ, - це не машини з надлюдськими можливостями. Це – спільнота знань. Суперрозум з’являється там, де буде створено умови для безперешкодного руху інформації в дедалі більших спільнотах знань. Розумна технологія не стільки змінює людей, скільки поєднує їх. Інтернет демонструє, що справжній суперрозум закладений у спільноті.
Купити - Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті
294 грн
Є в наявності
 

Рецензії  Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Дарина
    11 квітня 2019 р.
    Знання - це сила. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга приємно вразила. Дуже сподобалось, як висловлює автор свої думки. На перший погляд казалось, що такі елементарні речі на перший погляд, про які ми не задумуємось.
    Книга має тверду обкладинку, шрифт середній, ілюстрація обкладинки дуже подобається, книга якісна.
    Ми живемо в епоху доступних знань. Але не кожний знає як правильно їх використовувати, і як правильно ними оперувати. Знання такі великі і безкінечні, що жодна людина не може охопити весь спектр знань, хоча б з однієї теми. Інтернет — це машина з великим потоком знань, але завдяки суспільству створюється справжній супер розум.
    Автори Стівен Сломен і Філіп Фернбак допомагають розібратися у дуже цікавих темах на питаннях. Як наші думки розходяться з реальністю, що ми знаємо та про що ми думаємо, як приймати розумні рішення. Люди, які вважають, що знають досить багато насправді, вони нічого не знають, чому ви подумаєте? Вам варто прочитати цю книгу і ви все зрозумієте. Книга спонукає на роздуми.
    Книга варта уваги. Рекомендую!!!!!
  • Юрій Пацук
    13 лютого 2019 р.
    Знання чи ілюзія, експерти чи профани.. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Корисна книга для всіх, яка гарно «приземляє» в питаннях нашого «всезнання». Вважаєте, що ви гарно розумієтеся в питаннях економіки, політики, державного управління, проведення усіляких реформ, міжнародної політики і військової стратегії? Тоді спробуйте спершу пояснити для себе принцип функціонування унітазу чи застібки-блискавки.
    Автори книги добре показують, що люди постійно перебувають в ілюзії свого знання: думають, що щось знають, а насправді – цих знань нема, або вони настільки поверхові, що ми не можемо детально пояснити навіть повсякденні речі.
    Ілюзія знання трапляється тому, що ми живемо в спільноті знань і не відрізняємо знання всередині нашої голови від знань поза її межами. Насправді ми часто беремо знання не зі своєї голови, а з середовища і від інших людей. Це і фішка мислення, і його дефект. Світ і спільнота зберігають переважну частину нашої бази знань. Велика частина людського розуміння складається просто з усвідомлення того, що знання десь там є. Глибоке розуміння зазвичай складається зі знання того, де це знайти. Тільки справжні ерудити оперують знаннями, що зберігаються в їхній пам’яті.
    Зворотній ілюзії знання – прокляття знання. Коли ми знаємо про щось, нам важко уявити, що хтось інший цього не знає. Прокляття знання полягає в тому, що ми вважаємо: якщо це знання є в нашій голові, то воно також є і в головах інших. У випадку ілюзії знання ми схильні вважати, що те, що є в головах у інших, є і в нашій голові.
    Оскільки ми живемо всередині вуликового розуму, багато в чому покладаючись на інших людей і на середовище як на сховище наших знань, переважна більшість того, що у нас в голові, має досить поверховий характер. Зазвичай ця поверховість сходить нам з рук, бо інші люди не очікують від нас глибших знань – адже їхні знання теж поверхові.
    Оскільки ми плутаємо знання у наших головах зі знаннями, до яких ми маємо доступ, ми переважно не свідомі того, наскільки мало ми розуміємо. Ми живемо з переконанням, що розуміємо більше, ніж ми насправді розуміємо. Той факт, що я маю доступ до знань когось іншого, змушує мене почуватися так, ніби я вже знаю, про що кажу.
    Загалом ми не свідомі того, наскільки мало ми знаємо: найменший шматочок знань викликає в нас таке відчуття, ніби ми експерти. А відчувши себе експертами, ми починаємо розмовляти, як експерт. І виявляється, що люди, з якими ми розмовляємо, теж знають небагато. Тож порівняно з ними ми – експерти. Це підсилює наше відчуття того, що ми володіємо експертними знаннями.
    Саме така спільнота знань може стати небезпечною: ми впливаємо на людей, а вони впливають на нас. Коли члени групи знають небагато, але займають спільну позицію, це може підсилити відчуття розуміння одне в одного, і в результаті усі починають відчувати, що їхня позиція виправдана, їхня місія чітка, навіть коли для цього нема вагомих підстав у вигляді реальних спеціальних знань. Одні вбачають в інших підставу для свої поглядів, тож ця думка заснована на міражі. Члени групи надають одне одному інтелектуальну підтримку, але нема нічого, на що спиралася б сама група. Нічого не нагадує?
    Неможливо стати експертом з кожної теми. Доволі важко стати експертом навіть з однієї теми. Світ нескінченно складний і немає людини, яка могла б охопити все, що в ньому є. Люди живуть у спільнотах знань, і щоб спільнота працювала, потрібен поділ когнітивної праці. Щоб знання ставало спільним надбанням спільноти, роль експерта з кожного певного питання має виконувати хтось гідний довіри і добре поінформований. Але не всім треба знати все.
    Експерти не можуть говорити суспільствам, чого ті хочуть; це є те, що суспільства мають вирішувати самі. Але експерти можуть допомогти суспільствам зрозуміти, які варіанти є для них доступними і якими будуть наслідки вибору того чи іншого варіанту.
    Автори вважають, що суперрозум, який змінює світ, - це не машини з надлюдськими можливостями. Це – спільнота знань. Суперрозум з’являється там, де буде створено умови для безперешкодного руху інформації в дедалі більших спільнотах знань. Розумна технологія не стільки змінює людей, скільки поєднує їх. Інтернет демонструє, що справжній суперрозум закладений у спільноті.
  • kurt
    17 лютого 2019 р.
    разрушители многих иллюзий
    Эта книга не просто мне понравилась, но принесла изрядное утешение. Мне полностью близка и созвучна позиция авторов, которые достаточно ясно намекают на то, что лучшее, чего достигает человечество, оно делает вместе. Это изрядное утешение в наше время, большой разрозненности и того же агрессивного капитализма. Я имею ввиду, что для меня эта книга доказала полную несостоятельность таких стратегий как: "бей своих, чтоб чужие боялись", "ешь, или съедят тебя" и т.д., всех этих паразитических моделей поведения, которые настолько легитимны в обществе, что порой начинаешь верить в то, что это приемлемые, или неизбежные вещи. Многие лидеры внушают людям, что это именно так. Книга, конечно, не об этом, но понимание человечества, как общности - это то, что она обосновывает, исходя не из гипотетических моделей "ах, как хорошо было бы если бы...", а из фактических достижений человечества.
    Это книга на страже здравого смысла, способная удержать от многих ошибочных суждений, спровоцированных актуальными сегодня манипуляциями, всякими "измами" и суевериями.
    Авторы научно обосновали многое из того, что я понимал интуитивно. Книгой очень доволен.
 

Характеристики  Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті

Автор
Стівен Сломен, Філіп Фернбак
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Мирослава Лузіна
Кількість сторінок
344
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7544-04-2
Тип
Паперова