Атеїсти були віднесені до однієї з найменш довірених груп, і часто повторюване уявлення про те, що атеїзм такий самий, як аморальність, завжди засмучує. Поширений аргумент, з яким я стикався, це "якщо ти не віриш у бога, то що перешкоджає тобі красти, ґвалтувати і вбивати так часто, як тобі подобається?"; "- Ти ж не дотримуєшся заповідей". Звичайно, більшість атеїстів не крадуть, ґвалтують і не вбивають так часто як це роблять віруючі фанатики - ось в чому правда. Мораль давно "втікла" і розділилась на два різних фронти з духовенством релігій. Ми здебільшого не любимо бачити, як інші люди травмуються, спричиняють собі шкоду через необережність або свідомо, але ж всім насправді так ліньки допомогти. Навіть солдати та лікарі, навчені боротися зі смертю, все ще переживають психологічну травму, стикаючись з реаліями своєї професії. Ми не хочемо жити небезпечними, злочинними життями, боячись постійної розправи. Атеїсти хочуть жити нормальним, приємним життям дружби та взаємоповаги, особливо у країнах Шаріату, де вони сильно цього потребують, де відсутнє справедливе ставлення в загалом до людей різних соціальних груп, не те щоб до Атеїстів, їх там взагалі страчують. Докінз допоміг мені зрозуміти, що одною з ознак наявності інтелекту у примата це - атеїзм.

«Свобода слова обмежується там, де починається «розпалювання ненависті». Зате якщо довести, що ненависть випливає з релігійних переконань, то вона вже перестає бути ненавистю.» Річард Докінз – найвідоміший прихильник дарвінівської теорії еволюції та захисник атеїстичних поглядів. Його книга «Ілюзія Бога» у мить стала бестселером. Її сприйняли неоднозначно: віруючі люди здійснили ґвалт і почали надсилати погрози на ім’я автора, а атеїсти, які весь цей час сумнівалися у своїх поглядах та хотіли поділитися зі світом своїми переконаннями, нарешті зрозуміли, що вони не одні такі. Чи сподобалася мені книга? Звісно, дізналася для себе багато чого корисного і остаточно підтвердила своє ставлення до релігії. Особливо мене зацікавили підрозділи «А хіба Гітлер і Сталін не були атеїстами?» (розказується про їхнє дитинство та віра протягом всього життя), «Облудна маніпуляція Бетховеном» (про такий «доказ» існування Бога перший раз чую, тому було дуже цікаво за нього почитати) та розділ «Наруга над дітьми та втеча від релігії» (завжди турбувало, коли дітям насаджували релігію батьків. Вони ж малі, у них несформований розум, такими легко керувати). Що мені не сподобалося? Я прихильник теорії, що релігія виникнула через політичні процеси (маніпулювання заради досягнення корисливих цілей). Надіялася прочитати за це детальніше у цій книзі, але Докінз пояснював більше процеси біологічного характеру. Що б я порекомендувала читачам? Це була моя перша книга Докінза. Довго обирала в якому порядку читати і вирішила почати саме з «Ілюзії Бога», і не помилилася. Проблема в тому, що перед цим мені було б добре прочитати «Походження видів» Дарвіна, тоді книга сприймалася ще б набагато легше. Дальше у моєму списку йде «Сліпий годинникар». Книгу рекомендую для прочитання. А відгук хотілося б завершити таким цікавим уривком з книги: «1999 року агенція «Gallup» провела опитування серед американців, чи готові вони проголосувати за компетентну особу, яка претендує на певну посаду, якщо вона жінка (і 95% відповіли так), католик (90% готові), єврей (92%), чорний (92%), мормон (79%), гомосексуал (79%) або атеїст (49%).»

Неперевершена книга «Ілюзія бога» написана відомим британським вченим-біологом Річардом Докінзом. Кажуть, що почуття гумору прямо корелює з рівнем інтелекту, і на прикладі автора цієї книги це твердження з блиском підтверджується. Так, «Ілюзія бога» написана з іскрометним гумором. Річард Докінз не ображає і не принижую віруючих різних конфесій – він, оперуючи фактами, вказує, чому релігія – це зло. Так, до прикладу, більшості кровопролитті в історії не було б, якби не релігія. Згадаємо хоча би криваві хрестові походи, а якщо звертатись до подій, які ми знаємо не з підручників історії, а з новин, то це теракти 11 вересня. Книгу «Ілюзія бога» хочеться цитувати, зачитувати, ділитись нею, настільки класно вона написана. Тому мій екземпляр весь у закладках – до деяких пасажів хочеться повертатись ще і ще. І головне тут, що жоден абзац тут не притягнутий за вуха – тільки факти. Чи рекомендую я цю книгу? Авжеж! І тим, хто вірить, і тим, хто не вірить, і особливо тим, хто досі сумнівається! П’ять зірок!