Ігри, у які грають люди
Паперова книга | Код товару 612701
Yakaboo 4.5/5
Автор
Ерік Берн
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Ігри, у які грають люди

Доктор Ерік Берн розкриває таємні прийоми, які керують нашим життям. Усі ми, не усвідомлюючи цього, постійно граємо в ігри – подружні та сексуальні, серйозні ігри з керівниками та суперницькі ігри з друзями, в ігри, що визначають статус та сімейні сутички. 

Ерік Берн детально описує понад 120 ігор, у які ми граємо самі та у які нас залучають навколишні. А також дає поради для тих, хто хоче навчитись протистояти прийомам ігор, у які вас намагаються втягнути. Він допомагає проаналізувати нюанси поведінки, позбавитись стереотипів у спілкуванні й дає розуміння сутності людських вчинків. Книжка, що вийшла майже 40 років тому, і досі є популярною та актуальною!

Характеристики
Автор
Ерік Берн
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Очень неплохо. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эрик Берн - это великий психолог. Его трансакционный анализ (ТА) - это превосходное направление, которое корнями уходит в ортодоксальный психоанализ (Фрейд). Лично для меня это делает ТА очень ценным руководством в мир практики психотерапии.
    Что в книге хорошо:
    Прекрасно представлена модель поведения человека. Описаны случаи из практики, детально пишет о методах лечения и психотерапии (что полезно психотерапевтам), просто к прочтению даже для тех, кто впервые слышит о психологии, живой текст, простые параллели.
    Что в книге плохо:
    хорошей книги всегда мало!
    а если честно - местами было скучно. далеко не все время! но некоторые моменты повторялись и это вызывало желание перевернуть страницу и быстрее продолжить знакомиться с новой информацией. Новой и интересной информации тут много-много!
    Рекомендую прочитать эту работу Эрика Берна. Вы не пожалеете!
    Психолог, домохозяйка, подросток, начальник и многие другие найдут тут очень много полезного и развивающего!
    Буквально на каждой странице хотелось сделать закладку и когда-то потом перечитать и снова вдохновиться трансакционным анализом!
  •  
    ТРАНЗАКЦІЇ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вже давно "Ігри, у які грають люди" мене була зацікавила описом. А недавно читала "Війни Міллігана" і там знову вона згадувалась і я подумала, що настав час для цієї книги.

    Дізналась, що Ерік Берн – дуже крутий психолог і психотерапевт, який прекрасно розбирався в людях зсередини і багато на які речі дивився так ніби з висоти пташиного польоту: "Ну, так це всього лише транзакції".

    Психологія мене цікавила давно, а от психотерапія почала цікавити з нового 2019 року. А ця книга можна сказати – основа психотерапії. Тут детально пояснюється про Я-стани, з якими я вже була віддалено знайома. Дитина, Батько і Дорослий. Ці ролі в нас присутні, чергуються, перебувають в гармонії і виконують захисні функції для нашого цілісного Я. Як фізичного так і психо-емоційного.

    В декого переважає Дитина, в декого Батько, та коли всі дії контролює Дорослий - то все добре, а от коли хтось з цих Я-станів під впливом важких стресових ситуацій відключається, тоді потрібна допомога спеціаліста.

    Чесно кажучи, якби я знала, що книга написана для професійних психотерапевтів, то, напевно, навіть би за неї не бралася. Бо, насправді, для мене вона дуже важка, кожну сторінку потрібно переварювати, а також за багатьма термінами потрібно звертатися до словника (хоч себе тупою не вважаю ;) ) З нею не відпочинеш розумово :) Тому і зняла бал.

    А загалом вона досить пізнавальна, особливо для спеціалістів які дружать з цими всіма термінами.
    Та і навіть для мене вона стала досить корисною і завдяки їй я дізналася багато про психологію стосунків і різні транзакції.
Купити - Ігри, у які грають люди
Ігри, у які грають люди
115 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Ерік Берн
Ерік Берн

Тим, хто цікавиться психологією і бажає розібратися у собі та своїх стосунках із навколишнім світом, варто купити книги Еріка Берна (справжнє ім’я Ерік Леннард Бернштейн) — відомого американського психолога і психіатра 20-го століття, який вивів психоаналіз на якісно новий рівень. Саме йому належить революційна теорія «трансакційного аналізу» людських взаємин. Його мета &md...

Детальніше

Рецензії Ігри, у які грають люди

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Очень неплохо. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эрик Берн - это великий психолог. Его трансакционный анализ (ТА) - это превосходное направление, которое корнями уходит в ортодоксальный психоанализ (Фрейд). Лично для меня это делает ТА очень ценным руководством в мир практики психотерапии.
    Что в книге хорошо:
    Прекрасно представлена модель поведения человека. Описаны случаи из практики, детально пишет о методах лечения и психотерапии (что полезно психотерапевтам), просто к прочтению даже для тех, кто впервые слышит о психологии, живой текст, простые параллели.
    Что в книге плохо:
    хорошей книги всегда мало!
    а если честно - местами было скучно. далеко не все время! но некоторые моменты повторялись и это вызывало желание перевернуть страницу и быстрее продолжить знакомиться с новой информацией. Новой и интересной информации тут много-много!
    Рекомендую прочитать эту работу Эрика Берна. Вы не пожалеете!
    Психолог, домохозяйка, подросток, начальник и многие другие найдут тут очень много полезного и развивающего!
    Буквально на каждой странице хотелось сделать закладку и когда-то потом перечитать и снова вдохновиться трансакционным анализом!
  •  
    ТРАНЗАКЦІЇ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вже давно "Ігри, у які грають люди" мене була зацікавила описом. А недавно читала "Війни Міллігана" і там знову вона згадувалась і я подумала, що настав час для цієї книги.

    Дізналась, що Ерік Берн – дуже крутий психолог і психотерапевт, який прекрасно розбирався в людях зсередини і багато на які речі дивився так ніби з висоти пташиного польоту: "Ну, так це всього лише транзакції".

    Психологія мене цікавила давно, а от психотерапія почала цікавити з нового 2019 року. А ця книга можна сказати – основа психотерапії. Тут детально пояснюється про Я-стани, з якими я вже була віддалено знайома. Дитина, Батько і Дорослий. Ці ролі в нас присутні, чергуються, перебувають в гармонії і виконують захисні функції для нашого цілісного Я. Як фізичного так і психо-емоційного.

    В декого переважає Дитина, в декого Батько, та коли всі дії контролює Дорослий - то все добре, а от коли хтось з цих Я-станів під впливом важких стресових ситуацій відключається, тоді потрібна допомога спеціаліста.

    Чесно кажучи, якби я знала, що книга написана для професійних психотерапевтів, то, напевно, навіть би за неї не бралася. Бо, насправді, для мене вона дуже важка, кожну сторінку потрібно переварювати, а також за багатьма термінами потрібно звертатися до словника (хоч себе тупою не вважаю ;) ) З нею не відпочинеш розумово :) Тому і зняла бал.

    А загалом вона досить пізнавальна, особливо для спеціалістів які дружать з цими всіма термінами.
    Та і навіть для мене вона стала досить корисною і завдяки їй я дізналася багато про психологію стосунків і різні транзакції.
  •  
    Цікава психологія
    Життя як гра. Герой п’єси В.Шекспіра Жак казав «Так, світ – театр, де всі чоловіки й жінки – актори. Тут кожному приписаний свій вихід, і не одну з них, кожне грає роль.» Ерік Берн розробив власну теорію, відповідно до якої, кожна людина будує своє життя відповідно до якогось сценарію. Тобто людина проживаючи життя несвідомо грає в якусь певну гру, і вже від обраної ролі залежить доля людини, її успішна чи невдала кар’єра, особливості стосунків з людьми тощо. Таким чином розгадавши роль, яку обрала людина та сценарій за яким вона грає, їй можна допомогти вирішити складну ситуацію, поява якої викликана саме стереотипом поведінки, так і навпаки - знаючи роль, можна маніпулювати індивідом, використовуючи його у власних цілях. Ця книга Е.Берна свого часу здійснила переворот у європейській та американській психологічній науці, показуючи, що насправді заховано за людськими конфліктами.
    Книга буде цікавою для фахівця та аматора. І навіть якщо ви зовсім не цікавитеся психологією, то все одно, це видання заслуговує на увагу.
  •  
    Цікава теорія людської поведінки
    Книга відомого автора Еріка Берна «Ігри у які грають люди» є чудовим прикладом психологічної нон-фікшн літератури. У нього є своя теорія, яка називається «транзакційний аналіз». В ньому він описує людину трьох станів, і ці стани по-різному проявляються при спілкуванні. Ці схеми часто переплітаються і визначають успішність або провал контактів. Книга за тематичним принципом поділена на дві частини: перша, яка описує саме теорію транзакційного аналізу, засновану самим автором та друга, з конкретними прикладами ігор та ситуацій, які стосуються буденних відносин. Книга дуже добре характеризує базові принципи психології людської поведінки та психології взаємовідносин. Рольові, ситуативні ігри торкаються найрізноманітніших тем: описують сексуальні ігри, подружні ігри чи ігри психологічного тиску. У кінці книги є невеликий аналіз ігор та рекомендації щодо того як їх позбутись, адже автор вважає ці підсвідомі ігри негативним, ба більше шкідливим явищем. На мій погляд, книга не повною мірою описує теорію автора та поверхнево торкається ігор. Оформлення книги якісне, палітурка цікава, правда папір дуже тонкий, кремового кольору. Переклад якісний, а мова написання легка та зрозуміла. Рекомендую!
  •  
    Цікаво, але не для всіх
    Ерік Берн - відомий американський психолог і психіатр, який спеціалізувався на вивченні психоаналізу, засновник транзакційного аналізу, що лежить в основі міжособистісних відносин. Ця книга - найвідоміша його праця на цю тему, де деякі види таких транзакцій, які мають у собі приховану мету, він називає “іграми”.
    Читати її мені, як пересічному читачеві, було цікаво, особливо деякі “сімейні” розділи, які відкривають очі на маніпуляції в подружньому житті і як цього запобігти, але все ж таки в книзі присутній дещо “сухий” текст, багато наукових термінів, а деякі розділи мені були просто нецікаві, навіть відверто нудні, бо їхні теми, детальне вивчення, аналіз - в житті не знадобиться.
    Звичайно, книга заслуговує уваги, а для читачів, які цікавляться темою відносин між людьми, або просто вивчаються на психологів, психотерапевтів тощо - буде справжнім скарбом та непоганим досвідом.
    Для звичайних же читачів, які не дуже то і заглиблюються у всі ці транзакційні аналізи, як і я - таке читво, отримана інформація - принесе мало користі в повсякденному житті.
  •  
    Психологія
    В наш час досить популярними та модними є книги з психоаналізу, психології, саморозвитку і т.д. Прагнення пізнати себе, оточуючих, з’ясувати причини та мотиви вчинків і поведінки є абсолютно природнім та цілком виправданим.
    Крім того, що будь-яка психологічна теорія, як і теорії філософські не заперечують, а часто доповнюють одна одну, або просто живуть разом у паралельній реальності. І якщо теорія є близькою за духом для того, хто її опрацьовує, то вона знаходить у такому учневі свого прихильника, або навіть послідовника.
    Як на мене теорія Еріка Берна є найбільш зрозумілою, простою та наближеною до реальності. Берн кожну особистість розділяє на три уособлення: Дитину, Дорослого та Батьків.
    Автор пояснює у книзі дуже цікавий парадокс, як людина може прагнути нещастя. Виявляється такий індивід грає в гру, результатом якої стають життєві труднощі, які насправді і були метою людини.
    Наприклад є дружини, яким чоловіки забороняють займатися саморозвитком. Ці жінки постійно звинувачують у відсутності можливості самореалізації чоловіків, скаржаться на них, але насправді їм не хочеться займатися тим, що їм забороняють. Берн стверджує, що такі жінки спеціально вибирають собі деспотичних чоловіків, щоб уникнути відповідальності за свій розвиток. Таким чином, "нещастя" - деспотичний чоловік - є бажаним і прийнятним варіантом життєвого сценарію для даної жінки, і вони отримує деяке задоволення від гри в пригноблену дружину, яку могла б припинити при першому ж бажанні.
  •  
    Черговий крок до пізнання себе і людства 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книгу "Ігри, у які грають люди" безсумнівно можна відносити до професійних практичних книг. Якщо ви любите психологію на рівні тестів у Facebook, вона може здатись занадто складною Однак, якщо вам дійсно цікаві психологічні механізми, наукова термінологія, вся правда без масок, то може сміливо розпочинати читання саме книги Еріка Берна. Навряд йому вдасться вас розчарувати.

    Кожен видатний психолог-практик розглядав особистість людини по-іншому. В інтерпретації Берна ми отримаємо інформацію про те, що людина умовно ділиться на Дитину, Дорослого та Батька. Якщо у вас це викликає подив, то автор швидко зітре всі ваші сумніві вагомими аргументами.

    Прочитавши цю книгу, ви зможете знати сценарії деяких ситуацій наперед. І екстрасенсорні здібності тут ні до чого, коли є ґрунтовні знання з психології та психоаналізу.

    Ви зможете дізнатись приховані мотиви поведінки людей. Адже вони легко вкладаються в прості схеми. І достатньо їх один раз вивчити, щоб ваше оточення постало перед вами під кутом, що відрізняється від звичного.
  •  
    Очень познавательно
    Я не психолог, но очень увлекаюсь популярной психологией, как сейчас очень модно, для себя. Нравится мне это уже давно, так как всегда хочется разбираться в собственных эмоциях лучше. Да и не только себя понять, но и окружающих, близких людей.
    Эрик Берн пишет доступно не только для профессионалов, но и для любителей.
    Я с огромным удовольствием прочитала эту книгу и получила массу полезной информации.
    И хоть подобные знания тяжело применять на практике, они прочно оседают в сознании и позволяют относится к жизни проще, а к людям внимательнее.
    Почему я заинтересовалась данной книгой? Автор упоминается во многих современных книгах по популярной психологии. И это очень интересно познакомится с основоположником некоторых направлений в психоанализе.
    Книга будет интересна и полезна многим. Особенно любителям покопаться в себе и поведении окружающих.
    Смотрите на жизнь проще, она намного интереснее чем кажется.
    Я рада что познакомилась с этой книгой, она на многое открыла мне глаза.
    Читала я ее следом за книгой "Люди, которые играют в игры."
  •  
    Цікаво, але складно
    "Ігри, у які грають люди" - цікава книга. Дійсно. Зрозуміти, за якими схемами і алгоритмами поводяться люди, як зрозуміти чого ми насправді прагнемо (на підсвідомому рівні), у які ж зрештою ігри ми всі граємо, самі того навіть не підозрюючи - ну дуже цікаво.

    Але з цією книгою є один нюанс - для її комфортного прочитання потрібно вже мати певну базу знань із психології. Мої знайомі, які або вчаться на цій спеціальності, або просто цікавляться психологією і вже прочитали десяток книг на цю тематику - просто обожнюють Ігри. У мене трішки інша історія.

    Хоч я вже книголюбка з непоганим стажем, до недавнього часу я читала лише художню літературу, я лише починаю відкривати для себе світ нонфіку. Власне з психології Ігри стали, мабуть, всього другою книгою, яку я прочитала. І оцей брак знань не дозволив мені в повній мірі насолодитися книгою і взяти з неї все, що вона може дати.

    Тому, хоч я і змогла винести для себе багато цікавого, виокремити цікаві поведінкові схеми і тд, я ще буду неодноразово повертатися до цієї книги і я впевнена, вона ще багато чого зможе мені відкрити.
  •  
    Навчитесь розуміти людей
    Чи справді ми контролюємо наше власне життя? Чи все ж течія фаталізму є вірною? У будь якому випадку ми володарі своєї долі а нашого життя, тому ми пишемо наш власний сценарій майбутнього, але великий вплив на нас має наше оточення, яке і грає велику роль. Ця книга дає зрозуміти як оточення впливає на нас, та в які ігри нас змушують грати. Так, так, саме в «ігри» ми граємо кожного дня, але це не ті настільні ігри, це ігри життя, діалогу, взаємовідносин. Автор дуже чітко та конкретно висловлює свою думку, даючи зрозуміти читачам основу концепції «Транзакційного аналізу» Це була моя перша книга по психологія, і від неї до сих пір у захваті. Саме з цієї книги у мене зародилась любов до психології. Я навчався краще розуміти людей, а також правильно з ними спілкуватись, адаптуючи своє Я (дорослий, дитина, батько) до Я мого співрозмовника.

    Основною метою зачинателя Гри, це отримання винагороди, яку нагороду хоче отримати наш співрозмовник та що хоче від нас? Ви можете отримати цю відповідь у книзі. Прочитавши її, я впевнений ви зможете краще лагодити стосунки з вашим оточенням, будь то друг, жінка чи навіть дитина.
  •  
    Психологія
    Книга Еріка Берна "Ігри, в які грають люди" доволі популярна і відома. Хоча як для мене, мені сподобалася її перша частина, яка детально описує Я - стани, які присутні в кожній людині. Це стани Дитини, Батька та Дорослого, які між собою гармоніюють, і в певних ситуаціях проявляються, а також служать для того, щоб захищати наше цілісне Я.

    В кожної людини по своєму проявляються ці Я- стани. В когось переважає Дитина, в когось Батько. Іноді можна помітити на живих прикладах, як насправді це відбувається. І спочатку, коли ти не знаєш, що є такі Я- стани, що в кожній людині можуть перебувати ці різні стани, починаєш дивуватись, як цілком серйозна людина може реагувати, ну або поводитись в тій, чи іншій ситуації як дитина. Але наука все підтвердила, такому бути. І, так як описує Ерік Берн, це має так бути, для гармонії. Основне щоб всі дії контролював Дорослий я- стан, тоді все буде добре.

    Стосовно другої частини книги, то мені вона мабуть не підійшла. Оскільки не завжди я погоджуюся з написаним про ігри. Є моменти які цікаві, але їх буквально декілька.
  •  
    Учит понимать людей
    Подобная книга - это кладезь полезной информации, которая будет полезна всем людям, которые проявляют интерес к психологии. В ней есть как факты, так и теории, а так же личное мнение автора. В каждом разделе есть конкретный пример, чтобы читатель смог лучше понять суть того, что пытается донести до читателя сам автор. Эрик Берн считает что в каждом из нас существует Взрослый, Ребенок и Родитель и его теория достаточно интересная и для расширения кругозора идеально подойдет такой вариант. Мне было интересно читать книгу, хотя бывали моменты когда становилось скучно. Самый большой минус этой книги заключается в том, что книга написана довольно сложным, можно сказать даже научным языком, поэтому это может немного ослабить охоту читать данную книгу в качестве отдыха, как легкая литература она точно не подойдет, но то что она обладает полезной информацией которая может пригодиться как психологам так и простым читателям, это однозначно, поэтому читать ее обязательно стоит, но нужно быть готовым к тому, что чтение не окажется легкой задачей.
  •  
    Мир - это театр, а люди в нем актеры.
    "Весь мир - театр.
    В нём женщины, мужчины — все актеры.
    У них свои есть выходы, уходы,
    И каждый не одну играет роль."
    (с) Шекспир.
    Не ожидала от прочтения такой книги многого, но автор в хорошем смысле удивил и расставил все мои мысли в голове в нужном порядке.
    Как считает Эрик Берн, в каждом из нас живут Ребёнок, Родитель и Взрослый и в нужный момент как "черт из табакерки" выходят из нас, чтоб помочь выжить в достаточно сложном современном обществе.
    Игра в данном случае выступает не как "забава", а как взаимодействие людей в процессе ежедневной коммуникации как в семье, так и на отдыхе, с друзьями или коллегами. Каждую игру автор разбирает практически как математический анализ, поэтому все понять и разобраться очень легко.
    Очень полезно хоть иногда взглянуть на свои действия со стороны, проанализировать свои чувства в определённых ситуациях. Поэтому книга Берна подойдёт практически любому человеку, покажет, что психология - это не такая и сложная наука, если профессионал доходчиво объясняет.
    Психоанализ Фрейда автор рассмотрел практически под другим углом, адаптировал под современных людей и их жизненные потребности.






  •  
    Рекомендую
    Книга “Ігри у які грають люди” спрямована на читачів, які цікавляться психологією та прагнуть зрозуміти, що керує людською поведінкою в різних ситуаціях. Ерік Берн продовжує далі розвивати свій транзакційний аналіз в психології, якій приніс йому популярність. В своїй книзі він дає поняття іграм в які грають люди, визначає ключові елементи кожної гри, та вказує як протидіяти кожній з ігор. Ерік Берн вказує на те, що не всі ігри являються шкідливими. Існує багато ігор які є корисними як для самої людини, так і для суспільства в цілому. Книга буде досить цікава для сімейних пар, тому що в ній досить велику увагу приділяється сімейним та подружнім іграм. Читаючи книгу починаєш розуміти мотиви тих чи інших вчинків людей, ситуації які раніше викликали б здивування стають більш зрозумілішими. Також кожен читач може проаналізувати себе та виявити, які ігри присутні в його житті. Книга написана досить цікаво. До кожної гри додаються реальні приклади людей, які грали в ці ігри. Завдяки цьому читачеві буде простіше сприймати інформацію.
  •  
    Класика
    Мене завжди захоплювала чарівна властивість КСД видавати другу частину якоїсь серії книг (або третю) але ніколи -- у правильній послідовності (виняток -- коли вся серія за раз). А потім, коли ти купуєш книгу і починаєш її читати, ти відчуваєш себе як посеред води, коли тебе вчать плавати в озері твої добрі родичі, які відправили тебе на човні до середини і кинули на глибині, щоб ти собі бабрався і вчився плавати як знаєш. Так було в мене з Еріком Берном і його роботою "Ігри у які грають люди" яка стала класикою екзистенційної психології. Завдяки надзвичайно великий популярності широкому загалу транзакційного аналізу, який є, по суті, удосконаленим і модернізованим самоаналізом Фрейда, не можна сказати що цю роботу приймають якось серйозніше за популярну психологію. Але для розуміння навколишнього оточення, дана книга, як класика жанру, просто необхідна для прочитання. Але будьте обережні! Не проґавте, що це не перша книга у послідовності. Для того, щоб розуміти дану роботу, ви обов'язково перед тим прочитайте "Люди, які грають в ігри". Досить цікаво, ідея актуальна (навіть зараз, хоча з того часу психіатрія і психологія зробили семимильний крок вперед) читається легко. Ти прямо не те щоб поживаєш цю книгу, ти живеш по ній -- починаєш знаходити приклади до кожного тезису в буденності. В процесі ти розумієш, що дана книга є насправді справедливою, починаєш розуміти себе і оточуючих. І це круто.
  •  
    Практический психоанализ
    Эрик Берн - очень популярный психолог, работающий в направлении "психоанализ", который переделал и дополнил это направление так, чтобы оно носило более практичный и прикладной характер. Многие его книги стали бестселлерами.
    "Ігри, у які грають люди" - одна из популярных классических книг этого автора, суть которой в том, что абсолютно все в жизни людей - игры. Различные варианты нашего поведения - игра. Игры бывают разными, разным бывает наше поведение. Автору удалось очень просто легко и увлекательно описать разные типы поведения.
    Польза от прочтения данной книги в том, что мы часто тяжело переживаем разные тяжелые жизненные ситуации, мы придаем им слишком большое значение, нам сложно посмотреть на них со стороны. Эта книга - попытка немного отделить нас от ситуаций, которые с нами происходят, и таким образом понять, что же именно с нами происходит в эти моменты.
    Эта книга очень актуальна для всех читателей, даже если они не очень разбираются в психологии. Очень многие сложные психологические моменты в отношениях между людьми описаны в этой книге очень доступно и просто.
  •  
    Про переклад
    Привіт.

    Перш за все - книга класна, і це чудово що все більше книг перекладають на українську мову.
    Завжди є бажання підтримати видавництво, котре видає книги саме українською мовою, і купити книги видані саме таким видавництвом.

    Але переклад цієї книги на українську просто халатний. Неякісний переклад ускладнює розуміння а часами взагалі заплутує.
    Відчуття, що цей переклад мало хто перевіряв перед тим як друкувати книгу.

    Наприклад: в українському перекладі використано термін "додаткові транзакції" а російському "дополняющие транзакции" що набагато краще відповідає суті і розумінню. Між "додавати" і "доповнювати" є різниця в даному контексті.
    На кожній другій сторінці зустрічаєш речення котрі перечитуєш по 10 разів і все рівно не можеш зрозуміти що хоче сказати автор, і причиною є переклад без розуміння суті, бо в російському перекладі те саме речення є зрозумілим.

    Повністю згоден з відгуком котрий залишив Тарас Половко на сайті Якабу.

  •  
    Жахливий переклад
    Дуже шкодую, що, бажаючи підтримати вітчизняного книговидавця, придбала цю книгу саме цього видавництва в цьому перекладі українською (не на Якабу). Гіршої якості перекладу ще не зустрічала. Таке враження, що англомовний оригінал прогнали через гугл транслейт, а відредагувати забули, через що часто-густо зміст викривлений, незрозумілий, а інколи і абсолютно «не в тему». Говорю це з повним розумінням справи, бо сама чудово володію англійською. Халатність та й годі! Довелося постійно звірятись із оригіналом в онлайн і вкінці кінців цю книжку я відклала, щоб не дратуватись. Невже ніхто у видавництві цю книгу потім не читав? Яке враження може скластись у читача, який вперше візьме в руки цю насправді чудову працю великого автора? Просто немає слів, щоб висловити своє обурення тим, як видавці та перекладачі в Україні ставляться до своєї роботи. Просто штампують книги аби було українською, і аби заробити гроші. Тотальна безвідповідальність і безнаказанність. Неймовірно розчарована. Як на мене, то увесь тираж необхідно було б відкликати і зробити роботу по перекладу заново, відповідально і на совість. Ганьба редактору та видавцю.
  •  
    Новий погляд на психологію
    Транзакційний аналіз - тема книги і тема, яка висвітлює новий погляд на психоаналіз, драматерапію, тощо. Вже буквально сама тема - це свіжий ковток повітря чи ковток чистої води. Але прикрашає книгу не тільки тема, а і зміст, суть. Я не прихильниця Еріка Берна. Він для мене нейтральний автор. Читаючи його праці у мене раніше виникало багато питань. Моя освіта та самоосвіта далека від ідеального розуміння психоаналізу і психотерапії. Але саме ця книга ("Ігри, в які грають люди") стала для мене шансом роздивитись в цьому авторі надзвичайну психологічну та філософську ерудицію, якою він так щедро ділиться з читачами. Весь акцент книги тримається на вивченні соціальних ролей. Автор вводить поняття "батько", дитина", "дорослий". Але вони не мають свого звичного для нас значення. Більше того - виходячі з цих понять і розглядаються життєві сценарії. Наприклад, сценарій "подружньої зради", сценарій "залежності від алкоголю" чи сценарій "сварки з батьками". Тобто центр книги - це патерни поведінки, які подекуди для людей патологічні. Дуже цікаво і реалістично. Гарна книга, яка варта уваги.
  •  
    Книга, яку рекомендують популярні психологи
    Купила цю книгу за рекомендаціями психологів з різних статей в інтернеті. І не можу сказати, що побачила у ній глибокий сенс. Так, людям властиво діяти за неусвідомленими мотивами, і Е. Берн саме про це і говорить. Його ігр - це не свідома маніпуляція на шляху досягнення певних цілей, а саме несвідомі процеси, які відбуваються у спілкуванні людей за певними, добре відпрацьованими і широко популярними сценаріями, які передаються із покоління у покоління і яких навчають дітей ще у ранньому дитинстві.

    Згодна з іншими рецензіями: книга написана безладною мовою і читати її важко. Чи то поганий переклад (що можна допустити, звертаючи увагу на безліч одруківок і неточностей), чи то власне мова автора така, коли він обирає безліч власних термінів із сленгу та розмовної мови і називає ними якісь власні поняття, які потім дуже важко читаються ще й у вигляді абревіатур. Часто речення просто не в'яжуться між собою, ще й деякі моменти виглядають конспективно. Як на мене, доносячи до людей наукову теорію, варто уникати сленгу та розмовних (іноді грубих) слів, оскільки це виглядає більш як загравання із широкими колами читачів, ніж як наукова праця. За це, власне, я і не можу читати більшість популярних американських "розробників теорій", які описують свої дослідження словами "ідіот", "сучий син" і т.д. Виглядає ніби авторові бракує поваги до своїх читачів.

    Книгу можу рекомендувати лише тим людям, які бояться читати Фройда, Юнга, Фромма, але хочуть "щось почитати із психології". Іншим я би радила взятися саме за серйозну літературу, а не витрачатися на цю книгу.
  •  
    Викликає відразу
    Книга починається доволі важким вступом, в якому було вираження, що: "Ігри це щось реальне, на відміну від Воно і Супер Еґо Фройда" (написано не достеменно, тому що не маю примірника під рукою). Але до того ж автор постійно посилається на "заздрість жінок до пеніса" - ідею того ж Фройда. Та чомусь про це ні разу не згадується.
    Також погоджуся, що стиль написання абсолютно не зрозумілий. Не ясно, на кого орієнтується книга, чи на звичайну людину, чи на професіонала, який хоче розібратися в транзакціях, тому що книга не підходить ні для тих, ні для тих. Зазначу, що часто-густо губишся в тексті, хоча б із-за того, що не помічаєш, як автор перескакує з однієї ігри на іншу, місцями то просто їх описуючи, то роблячи повний розбір (чому після опису однієї гри міг йти розбір зовсім іншої, я так і не зрозуміла).
    В мене виникло багато суперечностей якраз з тими самими розборами ігор, почасти тому, що в них жінка постійно вимальовувалась чи то як фригідна, чи то з "задрістю до пеніса", а почасти тому, що всі змальовані ситуації передбачають чітке слідування плану і видається відчуття, що автор - зарозумілій розумник, який краще за всіх знає, що їм робити і що вони під час цього думають.
    Власне, кінцівка книги видається найприємнішою, але навіть вона не дуже скрасила мого "післясмаку" від прочитання.
    В будь-якому разі, тільки вам обирати, чи читати її.
  •  
    Ігри, у які грають люди"
    Придбала книгу за рекомендаціями психологів і не можу сказати, що прочитала щось надзвичайне, книга була для мене не надто зрозуміла. Ігри, що були описані то свідома маніпуляція щоб досягти певних цілей, несвідомі процеси, які присутні у спілкуванні людей, добре відпрацьованими і широко популярними сценаріями, які передаються із покоління у покоління і яких навчають дітей ще у ранньому дитинстві.

    Книга написана не дуже ясною мовою і читати її було трішки складно. Можливо через поганий переклад (це можна допустити, звертаючи увагу на багато одруківок і неточностей), або власне мова автора така, коли він обирає безліч власних термінів із сленгу та розмовної мови і називає ними якісь власні поняття, які потім дуже важко читаються ще й у вигляді абревіатур. Часто речення просто не в'яжуться між собою. Я вважаю, пишучи наукову теорію, думаю уникати сленгу та розмовних слів, це виглядає не надто професійно, але не виглядає як наукова робота. Через це мені важко читати більшість популярних американських теоретиків, які описують свої дослідницькі роботи словами накшталт "сучий син". Як можна вживати такі висловлювання, це те саме, що обізвати своїх читачів, тому враження не надто хороші.
  •  
    Я ледве дограла в цю гру
    Книги по психології - це як лимон: знаєш, що в тебе на нього алергія, та все ж таки чомусь споживаєш. Оце так у мене і всіма книгами з психології: чи то через те, що я до цієї науки ставлюся упереджено, чи то через те, що вважаю, що люди намагаються прості речі показати складно і пояснити, чим то не є. Від всього цього мені пахне фальшем. Тож черговий шанс даний психологічній книзі - з тріском провалився. Марно витрачений час.
    Звичайно, якщо ви цікавитися психологією і ця наука суголосна вашому "Я", то в цій книзі достатньо просто і лаконічно пояснено, як одна людина маніпулює і використовує іншу "граючись" з нею. (Хоча все це можна побачити методом простого аналізу та критичного ставлення до свого оточення, але якщо ви хочете, щоб вам пояснювали, що 2+2=4 прошу)
    Тож це така книга, яка пояснить вам, чому з вами поводяться так, як поводяться, які моделі поведінки застосовують люди, щоб обеззброїти вас, як з вами "граються". І або я неуважна, або на цьому все й завершиться. От дізналися ви, що з вами граються в "Дерев'яну ногу" і що з цим знанням робитимете? Невідомо. Книга не дає на це питання відповіді.
  •  
    Игры, о которых мы не подозреваем
    Книга американского психолога и психиатра Эрика Берна "Игры, в которые играют люди" долгое время являлась бестселлером, ее популярность не проходит до сих пор. Мне очень нравятся психологические книги,всегда интересно узнавать о себе и других людях что-то новое. В основе этой книги лежит трансакционный анализ. Автор выделяет три эго-состояния: родитель, взрослый и ребёнок. В книге очень четко показаны ситуации, в которых проявляются эти эго-состояния, читателю очень все понятно и доступно объясняется. Так же было интересно узнать,что по характеру игры тоже бывают достаточно разные, это семейные или супружеские игры, которые описывают взаимоотношения между супругами, сексуальные игры и тд. Много информации о невербальных посылах.. Книга хороша для общего интеллектуального развития, из нее вы сможете почерпнуть новые знания о психологии людей и их моделях поведения. Книгу очень рекомендую к прочтению.. Эрик Берн вообще очень хорошо и понятно пишет, все его книги максимально информативные и доступные.
 
Характеристики Ігри, у які грають люди
Автор
Ерік Берн
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-12-0454-6
Вага
350 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора Ігри, у які грають люди