Книга спогадів Ігоря Качуровського (1918-2013) - сьомого неоклясика, лавреата Шевченківської премії 2006 року - втілення давнього задуму Автора, який він плекав на схилі віку. Ця "малоформатна" мемуарна проза (нариси, портретні шкіци, статті, нотатки...) віддзеркалює найяскравіші епізоди життя Ігоря Васильовича: від школярських бувальщин, місце яких - Ніжен початку 1930-х, через гіркі вигнанницькі дороги "неблагонадійної" в очах радянської влади родини (російський Курськ, після короткого повернення в рідні місця під час Другої світової війни - австрійські табори Ді-Пі, далі - життя, а радше виживання української колонії в Буенос-Айресі) аж до респектабельного Мюнхену, де Качуровський нарешті досягнув повноти творчо-інтелектуальної самореалізації, та вражень од відвідин України за доби Незалежности. Чимало сторінок видання присвячено талановитим, непересічним особистостям - людям культури й науки, з якими Авторові пощастило спілкуватися на еміґрації. Публікується також "Автобіографія творча" - хроніка літературного шляху письменника і водночас його естетичний маніфест.

Видання приурочено до 100-ліття від дня народження Ігоря Качуровського і адресовано шанувальникам його творчости та всім, хто любить і цінує мемуарну літературу.