"Ibid" - це оповідання американського письменника Говарда Філіпса Лавкрафта, у якому описується псевдобіографічна біографія вигаданого Лавкрафтом римського письменника Ібідуса. Ібід - це римський вчений та письменник, а також письменник багатьох книг та відомих цитат. Справжнє його ім'я в оригіналі звучить так: Magnus Furius Camillus Aurelius Antoninus Flavius Anicius Petronius Valentinianus Aegidus Ibidus. Після Ібідусової смерті його рештки були перепоховані, але король Аутаріс замовив виготовити із його черепа чашу. Череп знаходився в столиці Екс, поки король не подарував його своєму учневі Алкуїну. Так череп почуває снувати країнами, побувавши навіть у Карла Великого та Вільгельма Завойовника! Так череп блукає серед різноманітних людей у різних історичних та географічних локаціях. Так череп дійшов до чужинця на ім'я Ганс Циммерман і був у нього вдома декілька років, поки не впав додолу й викотився на двір, де потрапив до нори лугового собачки й пробув там довго-довго, поки не відбулася природня катастрофа, яка підняла через Ібіда знову на поверхню!