"І один у полі воїн" Юрія Дольд-Михайлика - книга, що витримала випробування часом. Побачивши світ майже сімдесят років тому, пригодницький роман про пригоди розвідника Григорія Гончаренка, який під час другої світової війни успішно діяв в німецькому тилу під личиною офіцера вермахту барона Генріха фон Гольдрінга, продовжує залишатись цікавим і для сучасного читача. Запорукою успіху для роману став цікавий напружений сюжет, а також надзвичайно майстерно виписані образи героїв, як позитивних, так і негативних. І це стосується не тільки центральних персонажів, таких як головний герой відважний Гончаренко-Гольдрінг, чарівна французька учасниця опору Моніка та їх антагоністи - гестапівці Бертгольд, Міллер, Кубіс. Навіть другорядні персонажі - колоритна власниця готелю мадам Тарваль, жорстока есесівка Бертіна Граузамель чи пещена Лора Бертгольд - описані так яскраво, що запам'ятовуються надовго. "І один у полі воїн" цікавий і тим, що читачі отримують змогу дізнатись про ті сторінки другої світової війни, які не достатньо широко висвітлювались в шкільній програмі, зокрема, про рух опору у Франції та Італії, діяльність партизанських загонів макі та гарибальдійців.

Пам’ятаю, як мені цю книгу читав тато. Вона була одна з моїх улюблених. Пізніше прочитав всю трилогію. Ця книга – про Другу світову війну, але не таку, що з кровопролиттям та смертями, а іншу, про шпигунів та розвідників, де якщо й чути автоматну чергу, то десь далеко. Тим не менш, борцям невидимого фронту доводиться нелегко. Головний герой – Григорій Павлович Гончаренко – капітан радянської армії, молодий хлопець, якому довелось на кілька років перетворитися в барона фон Гольдрінга, багатого, іменитого, небезпечного німця. Довгими ночами, перебуваючи в ворожому оточенні, солдат мучиться від такого життя, відчуває відразу. Здається все йде по плану, та тримати себе в руках йому стає все важче. Щоразу потрапляючи до нових країн, шпигун намагається врятувати невинних, йде до своєї цілі, та навіть не здогадується, що ще трохи – і його буде викрито… Роман є низкою виконаних завдань, пов'язаних з постійним ризиком, зустрічі з гідними людьми навіть серед ворогів та щоденним наближенням Перемоги. Не можна сказати, що він якийсь особливий з літературної точки зору. Це просто хороший пригодницький сюжет, що читається на одному диханні, і ти точно знаєш, що у підсумку з головним героєм все буде добре. Чудове чтиво для тих, хто любить військові повісті і романи.

Всі знають про радянського розвідника Макса Отто фон Штірліца, культового героя серії творів Юліана Семенова та телеекранізації «Сімнадцять миттєвостей весни» Тетяни Ліознової. Але, на превеликий жаль, мало хто знає про розвідника Григорія Гончаренка – Генріха фон Гольдрінга. А даремно, адже український радянський письменник Юрій Дольд-Михайлик одним з перших відкрив тему боротьби розвідок та війни за лінією фронту в період Великої Вітчизняної. «І один у полі воїн» був вперше опублікований у 1956 році та відразу ж став бестселером. Юліан Семенов не міг не знати про цей роман. Книга настільки була затребувана у масового читача, що невдовзі з’явився російський переклад, а в 1960 році на кіностудії ім. О. Довженка вийшов фільм «Далеко від Батьківщини» (його подивилося більше 41 млн. глядачів – картина має 76 місце за всю історію існування радянського кінопрокату). Саме тому Юрій Дольд-Михайлик не міг не написати про подальші пригоди Григорія Гончаренка. У 1964 році з’явився роман «У чорних лицарів», а роком пізніше «Над Шпрее клубочаться хмари».