Електронна книга І будуть люди

Ця електронна книга не відпускала мене від екрану протягом 10 днів, я щодня чекала якомога швидше вечора щоб пошвидше продовжити читання і дізнатись, що відбулось з улюбленими героями .
Книга дуже легко читається, написана гарною українською мовою, яка просто ллється, як українська пісня, читаєш і радієш, що це твоя мова.
В романі змістовно, щиро та правдиво описується життя українського полтавського села, автор розповідає про дві сім'ї, які пізніше поженились між собою (Світличні та Івасюти). Кожен персонаж дуже деталізовано описується в книзі, все до найменших деталей.
Історія про колективізацію та голодомор 1932-1933 років, про жорстокість влади і тяжке життя звичайних селян, які працювали не покладаючи рук. Багато болючих моментів, в яких щиро співчуваєш героям, але попри тяжкі ситуації в книзі присутній і гумор, коли усміхаєшся від душі.
Мені здається, що книгу можна рекомендувати читати кожному українцю, щоб знати свою історію, та виносити уроки, через які пройшли минулі покоління, заплативши своїм життям.

Люблю читати Дімарова вже здавна.
Вперше познайомилася з ним як автором роману "Ідол". Вразили актуальність сюжету, легкий стиль написання, проста і легка українська.
Відтоді прочитала все, що він писав, навіть по кілька разів. А його весела історія сільського хлопчика "На коні і під конем" полегшила моє перебування в лікарні під час операції.

"І будуть люди" перечитала двічі.
Це наша з вами історія, з пам'яті виринають розповіді бабусі про життя періоду колективізації та Голодомору, такі ж історії селянства зустріла в романі. Важко нам зараз зрозуміти хід історії, чи правильними були і є зараз трактування тих чи інших подій, але в будь-якому випадку, їх героями були люди, сім'ї, які жили, любили, народжували дітей, працювали і виживали, і "залишалися людьми" , а хтось навпаки втрачав людську подобу.
Рекомендую читати Дімарова всім, хто любить читати щось таке, що запам'ятовується, вражає, надихає.