У монографії досліджено мистецькі платформи світоглядно-естетичного формотворення абстрактного живопису Укра­їни у період 1980-2000-х років, котрі ідентифікуються як локальні аналітичні моделі духовного розвитку. Детально роз­глянуто концептуальні передумови формування нових образотворчих змістів абстрактного малярства, які проаналізовано через типізацію історичних мистецьких проектів, що активізувалися на межі XIX-XX століть та поширювалися у простір мистецьких новацій майже до останньої чверті XX століття.

Особливу увагу приділено аналізу оновлення абстрактних ідей упродовж ХХ століття. Зокрема, у праці демонструється рефлекторний зв'язок між зміною акцентів феноменологічного вчення та концептуальними переорієнтаціями абстракціонізму - від авангардного тяжіння до створення апріорних універсалій на початку ХХ століття - до екзистенціального самовдосконалення особистості митця в практиці американського повоєнного абстракціонізму другої половини ХХ століття.

Інспірації абстрактних тенденцій в Україні аналізуються на прикладі індивідуально-ментальних моделей творчого досвіду художників-абстракціоністів основних культурних центрів країни - Києва, Львова, Одеси, Харкова, що дало змогу визначити специфіку місцевої адаптації та окреслити загальні вектори поширення абстракціонізму в Україні.

Для науковців, викладачів історії мистецтва, художників, студентів і всіх, хто цікавиться процесами творчого становлення.