Це друга збірка молодої поетеси Анни Кіссо. Що зачаровує в іі віршах? Чому пригадуємо силуети в садах магнолій та сандалових стежках так, немов це ми долаємо лабіринти сну і відмовляємося від яви. Є щось дике, відкрите і беззахисне в передчуттях і примхах автора, те, що дозволяє зберегти свою душу в цинічному соціумі. Це розмова про любов, яка існує не в задзеркаллі, а тут, на межі темряви і світла, загибелі та відродження.