Химеросховище - це місце, ще зберігаються історії. Щирі і теплі, жорстокі і безжальні, трішки божевільні і приправлені реаліями життя. Я стрімко читала книгу, історія за історією. От буває збірка, що взагалі має непов'язані історії. І мене це завжди розчаровувало в книгах. Тут же інакше. Це та книга, в якій розповіді не дисонують, не надто різняться. Вони об' єднані часом і простором. Містикою і магією. Магією слова і майстерності письма авторки. В збірці "Химеросховище" важко передбачити що чекає читача далі через одну історію, через декілька сторінок чи навіть речень. Але саме в цьому і є крутість книги. В цьому вона так нагадує і реальне життя - часом зовсім не знаєш, що чекає за отим от буттєвим поворотом, яких випробувань підкине доля і власний вибір, через що доведеться пройти, щоб знайти свій шлях і бути собою, залишатися собою. Тут чимало актуальних проблем - людського вибору, відповідальності, прагнення стати кращим, життя і смерті, фатальних хвилин, соціальні стереотипи, жити тут і зараз чи шукати щастя колись у майбутньому.