По-перше, зображення хікікаморі не є доцільно вірним в звичайному його розумінні. Перше, що спало на думку при читанні «автор не знає хто такі хікікоморі» я не вважаю себе експертом, але це очевидно просто опис підліткового життя, яке ТОЧНО немає нічого спільного з життям "справжніх" хікі. Радила б авторці хоча б ознайомитися з тим, про що вона пише. По-друге, стиль написання не зовсім подобається. саме молодіжні сленги, які можуть бути недоречними:/ і взагалі, вони дуже сильно вибиваються з загального тексту. До прикладу слово «правиця», що вважається за історизм і не використовується наразі. І в поєднанні зі словами «ок», «норм» і тд, тп виглядає НУ ДУУУУЖЕ дивно. По-третьє, моя 12-річна сестра малює краще, аніж обкладинка цієї книжки. У хлопця на обкладинці волосся намальовано зверху вуха. По-четверте, якщо вам більше чотирнадцяти - не раджу. Бо ви здохнете від крінжа.

Улі здається, що її зрадили всі - мама, тато, подруга та коханий хлопець. І вона не знаходить іншого виходу, як замкнутися у власній кімнаті. Дрон утратив після аварії маму, здатність ходити, перспективи в спорті, кохання. Він не може терпіти жалісливих поглядів, тому теж не виходить з дому. Вони - хікіморі, в перекладі з японської - "той, хто замкнувся", але тепер в них є підтримка одне від одного, і можливо, саме це їх урятує. Книга мені дуже сподобалась, в ній розкривається багато підліткових проблем, з якими може зіткнутися кожен. Емоції в героїв справжні і дуже сильні, я відчувала їх під час читання. Стиль написання авторки дуже легкий, і відірватись від читання було просто неможливо! Цю книгу я "проковтнула" за один день, і мені було боляче прощатися з цією історією, тому я обов'язково прочитаю продовження, якщо воно буде. Величезне дякую пані Юлії та видавництву "Академія" за можливість поринути в цю неймовірну історію! Рекомендую цю книгу всім підліткам!

Хікікіморі - з японської - "Той, хто замкнувся". Це легка, цікава підліткова повість, яка змусить задуматись: "Чи варто замикатися в кімнаті від усіх проблем?" Уля - п'ятнадцятирічна дівчина. Її батьки розлучилися, найкраща подруга та коханий хлопець зрадили, тому вона не знаходить іншого способу, як сховатися від усього світу у своїй кімнаті. Їй здається, що тут її ніхто потурбує, а головне - не зрадить. Згодом вона переходить на дистанційне навчання. Грошей щоразу замовляти піци не вистачало, тому доводилося заробляти в Інтернеті, та іноді ці заробітки йшли шкереберть. Одного разу до їхнього будинку переїхав батько із сином. Син - Дрон (Андронік) був на інвалідному візку через аварію. Хлопець, так само як і Уляна, був замкнений в собі. Згодом Уля та Дрон стають найкращими друзями. Разом вони долають цей спосіб "безпеки". Кінцівка Вас здивує! Усім рекомендую прочитати цю книгу, я захоплена нею! Оцінка:5+/5