Історія сумна та повчальна.

Пам'ятаю цей роман ще зі шкільних років. Не знаю, як зараз, а колись він входив до шкільної програми. Читала я його тоді в паперовому варіанті. Добре, що мій батько затятий книгоман. У нього велика бібліотека і жодну книжку для читання у шкільні роки не приходилося шукати у бібліотеці. Зараз чомусь теж захотілося перечитати якийсь твір класичної української літератури. Такий вибір я зробила не випадково. Досі багато що пам'ятаю з цього твору, особливо з дитинства Чіпки (як він розправлявся з горобцями, наприклад). І взагалі, твір емоційно напружений, сповнений важких моментів та динамічний. Дуже зручно, що тепер книжку можна читати на улюбленому гаджеті.

На жаль, так склалося, що важко знайти твір в українській літературі, який би був не сумний, жорстокий, місцями кривавий та не викривав правдивості тогочасності. Подібна література змальовує життя в минулому, яке відчувається дотепер. Безумовно рекомендую ознайомитися з витвором, адже українських письменників слід шанувати й читати, тому що вони робили все, щоб наша солов'їна мова збереглася, тому потрібно за це їм дякувати й берегти спадщину, залишену ними. Робота над романом тривала 4 роки. Твір був написаний двома братами Панасом Мирним та Іваном Біликом. Напевно, якби це писав би хтось один з них, то роман видався б не таким повним та самодостатнім... До речі, роман складається з чотирьох частин. Тема й ідея твору була списана з реальних подій, які трапилися з чоловіком, на ім'я Гнидка, що став прототипом Нечипіра Вареника (Чіпки). Між іншим, Панаса Мирного дивувало те, що цьому чоловіку (розбійнику та бандиту), з якого він створив персонажа, більшість людей співчувала, називаючи його нещасним.