Книга не те що погана, вона написано досить легко, але, на мій смак, занадто поверхнево. Дійсно цікаво стало на останніх сторінках 70. Дуже розчарував авторський стиль (можливо це хиба перекладу, не читала оригінал). Попри те, що дія відбувається в умовному Середньовіччі, всі розмовляють як підлітки ТікТок покоління. Любовним лініям не вистачило глибини і пропрацьовки. Можу порадити чисто відволіктись. Чогось надзвичайного очікувати не варто.

⭐️⭐️ Чесно кажучи, я дуже розчарована цією книгою. Я очікувала зовсім іншого. Найбільше мені не вистачило саме романтичної складової. У книзі дві любовні лінії — Гвен і Бріджет та Артура і Габріеля, — але я майже не відчула між ними хімії. Мені не вистачило близькості, напруги, моментів, які змушують повірити, що ці люди справді закохуються одне в одного. У якийсь момент здавалося, що почуття просто виникли з повітря. Наче автор каже читачеві: «вони закохалися», але я як читач цього шляху не побачила. Хотілося більше емоцій, більше щирих розмов, більше моментів між героями, де можна було б відчути їхній зв’язок. А ще мені здалося, що в книзі дуже багато води. Багато тексту, але при цьому мені постійно не вистачало саме того, заради чого я читала цю історію — розвитку стосунків і почуттів. Ідея книги мені насправді здавалася дуже цікавою, тому я й очікувала від неї набагато більшого. На жаль, у підсумку вона зовсім не дала мені тих емоцій, на які я розраховувала.