Для мене ця книжка - про життєві вибори і кохання, що зводить з розуму, можливо навіть одержимість. Я співпереживала персонажам, але кожному лише до певної межі, бо після довших роздумів не покидає відчуття, що вони самі свідомо робили згубний вибір і неухильно його трималися, хоча все могло б бути інакше. Питання лише в тому, хто робив цей вибір дійсно свідомо, а кого конкретно поплавило. Бажання читати другу частину про 10 років потому з’явилося одразу, бо як би я не погоджувалась з діями однієї героїні, все ж мені її шкода і хочеться знати, що ж було далі. Бо кінець книги натякає на те, що все було не зовсім так, як вона розказувала, а пам'ять витіснила травматичний досвід, з яким зараз працюють психотерапевти, а усвідомлюючи те, що все було набагато гірше, аж морозець пробігає по шкірі. Загалом, цікавість до сюжету з'являється десь після 40% книги

Є такі книжки, які читаються легко, про них говорять «на одному диханні». Зазвичай, їх беруть почитати для відпочинку, аби переключити увагу, в перерві між «серйозними» книжками. «Ґудзик» - одна з таких легких, приємних книжок. Я прочитала її протягом дня. Приблизно до середини це була просто непогана книжечка, але з одного моменту (не буду спойлерити) я захопилась і вже не змогла відірватись, поки не дізналась всі подробиці. І ось тут я б піднесла книжку вище, ніж «легке чтиво», як мені здавалось спершу. Тому що це історія про любов, вірність, одержимість, довіру, справедливість. Цей список можна ще доповнити, але краще зробіть це самі і прочитайте її. Щиро рекомендую.

Це історія про любовний трикутник. При чому в ньому фігурують мама і донька, що не може не вносити певний дискомфорт при читанні. Головний герой, Денис, у свої вісімнадцять знайшов кохання всього свого життя. Вона увійшла в нього загадковою ходою з цигаркою в руці. Їхній зв’язок протривав одну ніч, далеко в Карпатах. Але юнак не зміг викинути його з голови. Так усе життя і проніс образ коханої в думках, і ніяка дівчина не змогла з ним зрівнятися. Тепер Денису уже під сорок, і він все ще поглядом шукає ту, що так глибоко засіла в його серці. І одного дня він все таки її бачить. І ця зустріч стала доленосною. Мені було досить нудно читати першу половину книги, бо переживання зацикленого головного героя не цікавили мене від слова зовсім. Але, коли в сюжеті з’явилася Ліка, третя учасниця любовного трикутника, моя увага була повністю прикута до книги. Адже таких персонажів я люблю. Ліка живе у своєму світі, вона творча, неординарна. Шкода, що доля звела її з Денисом, який не може тримати своїх демонів в упряжі, тому ранить тих, хто цього не заслуговує. Остання третина книги дуже морально тяжка, адже те, що переживає Ліка не може не викликати сльози та ком в горлі.