Це збірка невеличких оповідань з життя автора. Вони практично не пов'язані між собою спільними героями чи подіями, тому,думаю, їх можна читати в будь-якому порядку, і при цьому читач не втратить повної картини того, що автор хотів донести. В книзі ці оповідання згруповані за часовими критеріями - це період навчання в Івано-Франківську в молодому віці, потім служба в армії, проживання та робота у Львові і т.д. Слідкувати за перипетіями героя трохи важкувато, путаються імена його коханок чи приятелів, але це і не є головним чи суттєвим. Тому що задоволення від читання можна отримати просто від того, що спостерігаєш за подіями, не вникаючи в те, хто є хто. Деякі історії збірки перегукуються з іншими творами Винничука (зокрема оповідання про вуйка Зеника уже читала в його іншій книзі ,,Лютеція,, , чи історія про Мальву Ланду, про яку в автора теж є окрема книга), але це не впливає на загальне враження від книги, бо всі ці розповіді є автобіографічними. Книга написана легко, з гумором, як і завжди у цього автора. Місцями текст здається аж надто відвертим, але ж це такий стиль Винничука. Хто любить його твори, той точно не розчарується.