Книга, що об'єднує майже 20 років поетичної творчості Сергія Жадана. На мою думку, книга має бути в обов'язковому списку прочитання усіх, хто цікавиться сучасним українським літературним процесом. Для мене цікавим і змістовним було ознайомлення з віршами, однак сказати, що вони мені сподобалися, не можу. Я ціную дуже класичну форму, моєю улюбленою поетесою є Ліна Костенко, на відміну від якої Сергій Жадан вражає свавільністю, бунтарством, простою життєвістю поезії. Ці твори - осмислення досвіду в римованій формі, і у мене склалося враження, що я занурююся в контекст 90-х, нульових, початок війни. Думка Сергія Жадана - це думка неформальної східної людини, яка на все має свою позицію і пізнає світ у всіх його гранях. Іноді вірші дуже прості, аж надто. Часто вони виглядають дуже лаконічно, зрозуміло, але з елегантною художністю. Подекуди трапляється нецензурна лексика, але без зловживання. Постмодернізм у чистому вигляді. "Важким кам'яним вугіллям у корінні лісів, залізними лезами крізь пісок і вугілля монтується - ланка до ланки, зростаючись серцевинами, обпалюється гаряча середина року".