Це видання - "збірка збірок". Давно хотіла придбати видання Жадана, щоб не читати його в цифровому форматі, і ця книга стала ідеальним варіантом. Збірки дуже різняться за характером і стилем, цікаво відстежувати, як змінювалась творча манера Сергія Жадана з плином часу. Звісно, якщо читати послідовно, а не уривками, зміни будуть розгортатись ретроспективно, так ніби автор поступово стає молодшим і менш досвідченим... Адже починається книга пізніми творами і поступово "веде" читача до ранніх. Деякі збірки читаються одним ковтком, дуже легко і швидко. Це не робить їх недостатньо сильними чи виразними, навпаки. Але деякі збірки виявились для мене аж надто емоційно важкими, як от "Вогнепальні й ножові", тому їх доводилось читати дуже обережно і дозовано. Поезії Сергія Жадана хочеться перечитувати, до них хочеться час від часу повертатися, тому це видання здається мене напрочуд вдалим: добрий цупкий папір, тверда палітурка, до того ж у одній книзі - одразу десяток збірок, так що не треба купувати ще дев'ять книжок.:) Звісно, видання не вичерпне, в нього включені не всі вірші, написані поетом, але принаймні це дійсно найповніше на сьогодні зібрання поезій Жадана.

Много слышал про Жадана, а кто нет? Когда заинтересовался современной украинской поэзией первым делом купил именно эту книгу. Точнее, первой моей любимой книгой современной укрпоэзии стала давненько уже, ранняя книжка Лазуткина, я тогда еще был школьник, а второй стала - вот эта книга Жадана. Десять книг в одном томе - это джекпот, это много впечатлений, хотя я ждал большего. Если бы эта книга попала ко мне в руки, когда я учился в школе и мучимый уроками украинской литературы пылко искал хоть что-нибудь живое украинское, что можно полюбить пылко и страстно, я бы стал первым фанатом Сергея. Но, так как она попала ко мне позже, и более того, пока книжка красиво стояла на полке, я прочел полтора десятка других молодых украинских поэтов, пусть менее медийных, но более глубоких и одаренных... Не могу быть в восторге от поэта, у которого нет для меня ни любимой книги, ни любимого текста, только любимые строчки. Мне этого мало для восторга, но достаточно для уважения. В общем, Жадан - одарен, но слишком много "руды" в его текстах. Уверен, он сам это знает. Но, так как литература - его хлеб, я все понимаю. Тексты Жадана - это его мир, его внутренние тщательно выстроенные чертоги. Жадан и его реальность похожи на сквот - либо для вас это бунт и романтика, либо вам тесно и скучно в этом пространстве.

З Сергієм Жаданом я познайомився рік тому на презентації його роману "Інтернат", але з творчістю я вийшов на діалог минулого літа. Саме тоді я прочитав книгу "Господь симпатизує аутсайдерам", у яку зібрано десяток збірок віршів Сергія Жадана, які виходили від кінця ХХ століття до 2014 року. В цю книгу не ввійшли збірки "Тамплієри" та "Життя Марії", але цих поезій цілком вистачає для ознайомлення з поезією Жадана. Жадана, який є уособленням сучасної української літератури, який повинен і отримає колись Нобелівську премію з літератури. Жадан - це сильний та відвертий голос, це наш голос. Він ритмічний, чіткий, розумний. Особливістю поезій Жадана є те, що кожен раз вони читаються по-новому, кожне прочитання є особливим та неповторним. Іноді буває таке, що при першому знайомстві з поезією Сергія, ти читаєш її своїм голосом, а при перечитуванні вже голосом Жадана. Це пов'язано з тим, що коли ти слухаєш інтерв'ю, читаєш пости у соцмережах, бачиш як Жадан читає свої вірші, твій стиль стає трохи схожим, а потім голос Жадана вже западає у твою душу. Вірші Жадана такі різні, але такі гарні, такі красиві. Найкраще, що можна рекомендувати - це насолоджуватися кожним рядком, кожним віршем. І перечитувати, перечитувати.