Чудова історія кохання, яка вчить, що гордість і упередження приносять в життя лише смуток та розчарування. Так трапляється, що коли вперше бачиш людину, то відразу складаєш про неї якесь враження і часто воно негативне: якась вона дивна, не так себе веде, не так одягається і т.д. Навіть не дається шансу пізнати більше людину і зрозуміти її сутність. Ця біда була актуальна як в ХІХ ст., так і в нашому ХХІ ст. При першій зустрічі Елізабет склала своє упереджене ставлення про містера Дарсі, бо він зачепив її гордість. А гордість містера Дарсі не давала йому можливості складати хорошу думку про людей і породжувала упереджене ставлення до всіх, хто не був його близьким другом. Але, щоб здобути друга, потрібно дати шанс людині розкритися, пізнати її глибше. Доля подарує Елізабет і містеру Дарсі випадкові зустрічі, щоб вони змогли більше пізнати один одного та зрозуміти що вони - рідні душі. Мені ця історія кохання дуже подобається. Вперше я з нею познайомилася через фільм Джо Райта. Це єдина кіноверсія, яка мені подобається. Кіра Найтлі та Метью Макфейден чудово передали характери Елізабет та містера Дарсі. Але в книзі описано більше подій, розмов та зустрічей, через які проходять герої. Книга однозначно краще та повніше передає історію стосунків доброї та принципової Елізабет Беннет та вірного і надійного містера Дарсі.

Я вирішила прочитати книжку після чудової екранізації з Кірою Найтлі і зрозуміла одну просту річ: в руках талановитих сценаристів і режисерів навіть й без того хороша книжка може стати ще кращою! Просто, наприклад, Джейн Остін тільки пише про те, що Елізабет була розумною і гострою на слово, але аж ніяк не зображає це на конкретних прикладах (очевидно просто не змогла нічого такого вигадати), а ось у фільмі це як раз чудово зображується буквально у декількох висловах і я вже розумію що собою являє персонаж! Не кажучи вже, про чудовий антураж і теплий колір, адже це все потім допомогло мені під час прочитання, насичуючи мою уяву деталями. Сама історія багато чому вчить молодих дівчат: залишатися собою, поводити себе гідно, не вірити першому враженню і різним розповідям. Назва книжки говорить сама за себе, адже тут дійсно досліджується межа між гордістю (що сама по собі не є чимось поганим) і гонором на конкретних прикладах. Але у будь-якому випадку цю книжку краще прочитати у віці 16 років, бо потім вам може не зайти, як то кажуть.

Если хочется почитать книжку о любви, то это весьма неплохой вариант. Интересный сюжет, немного предсказуемый, но не совсем тривиальный. Неплохо описаны главные персонажи. Так как это женский роман, то не стоит от него ожидать высоко интеллектуальности, конечно. В некоторых местах хорошо чувствуется сарказм, ирония над некоторыми из персонажей. Когда читала роман, искала схожесть между персонажами и реально существующими и знакомыми мне людьми. Книга содержит все признаки женского романа: главные герои влюбляются, но их любви не суждено получить развитие, на ее пути возникают разные препятствия, интриги, обманы и т.д., в конце – неизменный хеппи-энд. По количеству отзывов на сайте на эту книгу и по количеству экранизаций, можно уверенно заявлять, что роман весьма популярный. Для меня популярность объясняется тем, что тут описывается сильная и непрекращающаяся любовь, которая преодолевает на своем пути всякие преграды, такая любовь по-видимому, «хорошо продается», ведь люди тоскуют за такими сильными и прекрасными чувствами, которых им не хватает в жизни. В реальной жизни часто все более прозаично, прагматично и серо. Не стоит забывать, что это роман и ждать чего-то подобного в своей жизни - не всегда оправданно.