«Гончаки Бафуту» - розповідь дослідника-зоолога про його подорож до Африки з метою зібрати колекцію унікальних тварин. Джеральд Даррелл знайомить нас із африканським народом – населенням Бафуту, його Фоном, традиціями, звичаями та особливостями життя. Разом з дослідником і його командою «гончаків»-мисливців ми відправимось у непролазні джунглі, щоб упіймати легендарну летючу білку – шилохвоста, волохату жабу, в чиє існування ніхто не вірив та інших не менш дивних тварин. Дуже цікаво було читати про населення Бафуту. Автор розповів про традиції, святкування, повсякденне життя. Для сучасної людини це все може видатися дуже дивним, але для Африки це звичний спосіб життя. Джеральд Даррелл – майстерний письменник – він так красиво описував заходи і сходи сонця, природу Африки, що мимоволі захоплюєшся і малюєш в уяві картини. А також він вводить у розповідь відомості про тварин, їхні звички і описи. Але Африка – це ще й небезпека. На кожному кроці вас можуть підстерігати отруйні змії, ущелини та непередбачувана природа. Кожна мандрівка – це пригода. Прочитайте «Гончаки Бафуту», щоб пережити їх усі разом із дослідником джунглів і дізнатися більше про таємничий регіон – Африку, такий дивний, і такий захопливий водночас.

Взагалі, той факт, що я взялася за цю книгу дуже важко пояснити, адже книги і фільми про тварин - моє велике читацьке/глядацьке табу, - надто вже сильно я переймаюся долею тварин-персонажів і якщо з ними якось неправильно поводяться, це завжди завдає мені дуже сильних емоційних страждань (причому до персонажів-людей жодної емпатії, дайто-но мені більше трилерів, бугагага!) Але щось мені підказало, що книгу Джеральда Даррелла читати можна. І це справді так, адже книга написана з великою любов'ю до природи, зокрема до тварин, до подорожей, до підкорення нових горизонтів. Молодий зоолог вирушає до Африки, для того аби поповнити колекцію рідкісних тварин Лондонського зоопарку і за цими пригодами неймовірно цікаво спостерігати, кожне слово буквально дихає любов'ю до своєї роботи, захопленням від нових відкриттів. Разом із Дарреллом та його помічниками читач відкриває для себе незвідані простори матінки-Африки, спостерігає за цікавими і унікальними тваринами, відкриває нові види, які, здавалося, були лише легендами. Щоправда, довелося ігнорувати певну зверхність стосовно тубільців, притаманну англійським колонізаторам, - такі вже тоді були часи (я знаю, що це погане виправдання). Але оця любов до тварин, до природи, яку я абсолютно розділяю, мене підкорила. Я з нетерпінням чекаю на продовження цих африканських пригод, бо знаю, що їх є більше. Сподіваюся, з перекладом видавці не забаряться!

Скільки би не було написано рецензій, Даррелл - це Даррелл! Відомий дослідник тварин, що прожив цікаве життя, і зміг не менш цікаво описати свої пригоди у книжках. Його прізвище вже саме говорить про те, що книжку варто купити і прочитати. "Гончаки Бафуту" - це документальна розповідь про природничі "поневіряння" Джеральда Даррела в Африці, куди він поїхав, аби зібрати місцеву живність для спостережень. Жаби, змії, шалені білки і навіть такі рідкісні тваринки, як галаго, описані у книзі не просто детально, а ніби олюднено. Кожна жива істота має свої вподобання, свій характер та звички. І Даррелл, ніби чарівник, маневрує між усіма ними, намагається догодити та доставити усіх цілими й неушкодженими із Африки до Англії. Містять "Гончаки Бафуту" і багатсько деталізованих моментів. Наприклад, опис власноручного вирізання ним рани навколо зміїного укусу, від якого стає аж не по собі. Не зважаючи на барвисту обкладинку, не поспішайте вважати цю книжку дитячою. Вона підійде для дорослих або для читання батьками дітям уголос (як зробила я, адже деякі моменти, як-от про розпивання віскі та про звабливі танці тубільних жінок, довелося цензурувати для 5-річного сина). Хочу відмітити чудовий переклад і чудову літредакторську й коректорську роботу: добре вичитані книжки зараз бувають не часто, і "Гончаки Бафуту" - саме одна з них! Дуже раджу цю книжку для позитивного релаксуючого читання!