Глибина різкості

Електронна поетична збірка, від якої навіть крізь холодний чорно-білий шрифт кіндла віє теплом. Українська кінорежисерка означила в своїй поетичній збірці 4 автономні розділи. Починається все родинними спогадами, світлими і болісними, які будуть у свій спосіб знайомими багатьом читачам. Чудовим символом початкового розділу буде архівна жовта від часу фотокартка дідуся й бабусі.
Друга частина оповідає точними штрихами про перебіг і проживання АТО як чоловіком-вояком, так і жінкою-волонтеркою. Цінність її підвищується тим, що це не просто художня, а ще й автобіографічна подача.
Третій розділ - Асфіксія. Про задуху в людях і стосунках, суперечності та неможливості співбуття, побутові драми, брак почуттів. Проте тут відсутній голий відчай, завше є місце для крихти добра та надії:
"і кажеш стиха:
ще усе якось буде, бро.
Ну, якщо не в цьому житті,
то принаймні — в кінці картини."
Четверта частина - Дорога. Шлях непростий і невідомий, у кожного свій, з різним пунктом призначення та зупинками, що пролягає:
"Поміж картонних драм і невідчепних дум
молимось як умієм, любимо без ладу.
Але зійде зоря й голосом лялькаря
Всіх заспокоять врешті. Туб тубі тубі ду."
Сподобалося, що вся збірка просякнута рівністю - тексти майстерні від початку до кінця, людяні та особисті. Просто та швидко читаються з приємним післясмаком.
5\5.

Глибокі вірші, шерехаті і терпкі (не в значенні "немайстерні", а як характеристика відчуттів, які вони породжують - чіпляються за душу, за серце, як суха гілка шипшини, як смак холодного дикого терну - до болю рідний смак, який навіває давні спогади і навіть витягає назовні не-твої-спогади-роду).
Художня деталь - основна радість і приваба цих віршів. Деталі вихоплюють зі світу щось незначне і архіважливе водночас: свіжість хрумкої білизни, торба жолудів і ляльок, молодесенький щавлик...
Той випадок, коли не ковтнеш збірку одразу, смакуєш чи переживаєш кожен вірш окремо і над кожним надбудовуються власні почуття.
Оформлення в сіро-смарагдових тонах дивує, але дуже плавно лягає на поезію.