Мені страшенно подобаються персонажі Остін. Я дуже сильно люблю, коли герой є особиною з характером, а тут і ангел-душка Джейн, і не покірна Елізабет з живим блиском в очах, і високоповажний Містер Дарсі (вітер у голові та гроші на думці). Скажу чесно, але "Гордість і упередження" можна назвати актуальним і сьогодні. Наш світ мало змінився. У цій книзі зосереджено все, що я можу любити. Час дії роману пестить душу своєю чистотою слів та почуттів. А ця родина Беннетів... Зі щастям сестер приходила і моя радість. А ця лінія Елізабет/Містер Дарсі... Все так романтично та живо. Жодного зайвого бруду, ніякого збочення та еротики. Одні почуття, все чисто і душевно, як завжди. Також я не особливо люблю, коли герої миттєво стукають лобами на шляху до свого кохання. Мені страшенно подобається характерність і поступовий розвиток. Коли персонаж упирається своїм почуттям, але незабаром вони все одно беруть гору і його серце пом'якшується. Мені було приємно спостерігати за становленням персонажів, за їхніми душевними переживаннями та життєвим шляхом. Для мене це було просто радістю. Дивовижна історія, яка прийшла до нас крізь роки. Та ось тільки шкода, що її існування в первісному вигляді приречено перебуває лише на сторінках книжок.