Книга Юрія Винничука поділена на декілька розділів, умовно сортуючи збірку на сороміцькі оповідки, сни, фантазії, анекдоти, міфи, легенди, історії про божевільних та абсурдистські мініатюри. Усі оповідання належать до ранньої і дуже ранньої творчості письменника, оскільки датуються 1970-1990-ми роками. Характерно, що мова письма густо присмачена галицизмами (не плутайте з галліцизмами), які не кожному українському читачеві припадуть до вподоби, та й банально можуть видатися незрозумілими (приміток чи словника незрозумілих / маловживаних слів у книзі немає). Крім багатої на діалектизми мови, книга також насичена згадками про статеві органи та вправи з ними. Тож для кого це грає (має значення), стережіться! Стосовно анекдотів, то всі вони так чи інакше стосуються Олександра Євдокимовича Корнійчука (радянського письменника і багаторічного Голови Верховної Ради УРСР), який, вочевидь, таки добре допік автору, що аж сидів йому в печінках і не вилазив з думок: стільки анекдотів про нього ввійшло до збірки. Зараз їх буде вкрай важко оцінити на дотепність у зв’язку з терміном давності подій і персон, які в них фігурують, а також неактуальністю центрального персонажа в суспільному процесі та житті пересічних громадян. Оповідки ж про Емму Зунц навпаки навівають млосну ностальгію про стару-добру Австро-Угорщину, хоча й достоту незрозуміло, коли відбуваються описані пригоди з життя головної героїні. Окреме та разом із тим особливе місце в збірці займають містифікації навколо Аркануму, його непересічних жителів і їхнього незвичного побуту. Чого вартий один лише опис острова Зиз...

Читаючи чю книгу, пересвідчуєшся, що письменника Юрія Винничука недаремно вважають батьком вітчизняної літератури в стилі "чорного гумору". Книга "Ги-ги-и" є свого роду дуже специфічною. Очевидним є те, що фантазія у автора "квітне та буяє". Однойменна збірка "Ги-ги-и" складається з низки коротеньких та розлогіших оповідань. Практично кожна з тутешніх оповідок Винничука просякнута описами крайніх виявів жорстокості. Не виключаю, що місцями читати писанину буде досить огидно. Високої культури ця книга читачеві/читачці точно не має на меті прищеплювати. Особливе місце в сюжетах, до речі, відведене сороміцьким перипетіям зі статевими органами. Це практично такий собі своєрідний лейтмотив. Віковий ценз для читацького загалу на палітурці не фігурує й можливо даремно. Хоча, це все ж таки щось достоту вельми оригінальне та самобутнє, принаймні в масштабах укрліту. І якщо ви всерйоз цікавитеся трендами вітчизняної літератури, особливо сучасної, ця книга однозначним чином може стати у пригоді в розширенні ваших літературознавчих обріїв.