У мене було кілька епізодів знайомства з Піддерав,янським. Я завжди ставився до нього недовірливо, в першу чергу через його популярність, особливо серед зеленої молоді. Бачив на власні очі, як двійко діточок по 16-років буквально стрибали в магазині від радощів знайти його книжку і почали читати прямо не доходячи до каси. Перший епізод мого з ним знайомства був особистий. Я сидів у кафе в центрі, та пив трав,яний чай. Я чекав на товариша, за сусіднім столиком всівся Він. Він сидів і дивився на мене, так, як правило дивляться на гарних дівчат дядьки його віку, які хочуть заговорити, але не знають з чого б їм почати. Тобто, він бачив, що я його пізнав, та явно чекав, що підійду в нього брати автографа, говорити йому компліменти... Я подумав тоді: "за кого він себе має?" Короче, мені було досить таки огидно. Але чи можливо втриматися від знайомства з текстом, про який всі так багато говорять схвального, особливо, коли це українська література? Так от, я це добро прочитав, сумлінно прочитав, відкинувши будь які упередження. Дядько Лесь грає в постмодерністський бурлеск? Це або загравання з масами, або антилітература. Більше ніяк охарактеризувати цю творчість не можу. Нікого не слухайте, читайте та думайте самі.

Лесику-Лесику, чому так життєво ? Чомусь абсолютно не складно писати рецензію на книжку ( журнал ? Газєту ?) в 64 с. А знаєте чому ? Тому що це шедеврально. Раніше я страшенно бісилась від Подерев'янського. Вважала, що це брудно, мат на маті, і взагалі "фу!". А тут, вийшовши до завершення першої четвертини свого життя ( бггг ), я визріла для гострого слівця. І зрозуміла. Творчість Леся Подерев'янського - це не брудний мат, це життя. В буденності тепер цитую автора, і чудово розумію тих, хто теж його цитує. Герої неймовірно живі, органічно вписуються в картинку, дуже яскраво уявляються. Сміялась до сліз, лаючи себе за примітивізм в деякій мірі. Ну от як можна сміятись із (СПОЙЛЕР ) : "Б : Йоко, ти відьма ? Й : Боже, який ти ідіот. ( повертається до самурая ) : Б : Тобі дать штани ? Німа сцена. Самураї стоять мовчки. З сікури на них меланхолійно осипаються квіточки " Ця збірочка - прекрасний засіб релаксу після навантаженого робочого дня. Я за день багато пишу, багато працюю мозком, творчість Подерев'янського - шикарний відпочинок. Легкий, яскравий, трохи можливо дуркуватий, але живий і справжній. Особливо, якщо знаєш наскільки освічений і талановитий автор. Аплодую. Шикарно. Буду ще.