У книзі «Геноцид: світова історія» Норман М. Наймарк аналізує явище геноциду, звертаючись до трагічних сторінок в історії людства від біблійних часів до Дарфура. Автор використовує поняття «геноцид», запропоноване Рафаелем Лемкіним у книзі 1944 року й закріплене в Конвенції 1948 року. При цьому він бере до уваги оригінальну ідею Лемкіна про необхідність внесення до видового переліку соціальних і політичних груп, життя та існування яких може бути об’єктом геноциду.

Спираючись на широке коло джерел і наукової літератури, Наймарк досліджує передумови, перебіг і наслідки геноцидів, що призвели до масових вбивств у Євразії доби монгольської імперії та під час завоювань конкістадорами Північної Америки. Колоніальні геноциди у Африці, Австралії, Північній Америці позначились масовим винищенням європейцями корінних народів. Руйнівний слід залишили по собі комуністичні (Голодомор, Великий голод у Китаї часів правління Мао Цзедуна) й антикомуністичні, «класичні» геноциди ХХ століття ― вірменський, Голокост, геноциди в Руанді та Боснії. Як зауважує автор, заґрунт для геноциду править передусім війна, активність збройного протистояння часто перетікає в геноцид.

Нині темна хмара геноциду нависла над Україною. Це водночас і незбагненно, і передбачувано, зважаючи на історичні зусилля Кремля підпорядкувати Україну та українців своєму імперському порядку. Наймарк наголошує: навряд чи можна говорити про завершення світової історії геноциду, однак її осмислення може наблизити нас до цього.