"Історія часто є продуктом бездумності, байстрюком людської глупоти, плодом затьмарення, ідіотизму й шаленства". Захопливі нотатки відомого польського репортера про постколоніальну Африку 1960-1990-х років. Купа цікавої і різноманітної інформації від людини, що топтала африканську землю власними ногами. Про рабство і колоніалізм, про диктаторів і простих людей, про корупцію і взаємовиручку, про традиції і щоденне життя африканців, про технологію військового перевороту і африканські хвороби, про екзотичні народності та їх вірування, про дітей-солдатів і виживання в пустелі, про паради корів і черги із каністр, про тактику москітів і про те, куди зникають тіла слонів після смерті. І ще багато чого несподіваного й пізнавального про Нігерію, Уганду, Руанду, Ефіопію, Ліберію, Судан, Сенегал тощо. Та й написано все це іронічно й неначе пригодницький роман. "Якщо солдати і поліціянти відразу, ледве ми зупинимося, нічого не питаючи, кричать і б'ють, це означає, що в країні панує диктатура або йде війна; якщо ж натомість вони підходять до нас, усміхаються, подають руку і ввічливо говорять: "Ви, напевно, знаєте, що ми заробляємо дуже мало", - це означає, що ми їдемо стабілізованою демократичною країною, в якій проводяться вільні вибори і поважають права людини". Люто рекомендую!