Книга Ґалапаґос

5
2
Код товару: 1470843
Формат
Товар бере участь у таких промо:
Мова книги
Видавництво
Рік видання
Опис книги

Курт Воннеґут (1922–2007) — американський письменник-фантаст. Є одним із найвагоміших американських письменників XX століття. У творчості майстерно поєднує елементи сатири, чорного гумору й наукової фантастики.

«Природничий круїз століття» розпочнеться 1986 року. Його пасажири на кораблі «Бігль» (яким Дарвін іще 1835 року дістався витоків життя на планеті) прямуватимуть до колиски всього сущого — Ґалапаґоського архіпелагу, де свого часу Дарвін зробив наймасштабніші відкриття, пов’язані з походженням видів шляхом природного відбору. Утім автор готує пастку своїм героям. І як усе повертається до витоків, так і людство загине там, де зродилося. Однак у цім круїзі, мов у мандрівці Ноєвим ковчегом, виживуть найміцніші, найпристосованіші, найгнучкіші представники людського виду, які стануть початком розвитку й еволюції нових людських істот. Щоправда, жоден із представників нової цивілізації не спроможеться написати бетховенівської Дев’ятої симфонії й уже не матиме такого великого мозку, як предки мільйон літ тому — 1986 року, коли й сталася ця катастрофа на Ґалапаґосі.

Характеристики
Видавництво
Кількість сторінок
272
Відгуки
5
2
Олеся
31 липня 2026 р
Сенс серед Хаосу
Відчуття після прочитання неоднозначні. Подача матеріалу і те, як автор знайомить читача із сюжетом виглядає, ніби гра. Автор одразу розповідає, що станеться із кожним героєм книги, але не розповідає подробиць. Тобто спойлер є, а інтрига залишається. Мені сподобалося, що можна було дізнатися цікаві факти про Галапагоси, наприклад, про те, що існують птахи-вампіри, які живуть тільки на цих островах. Автор іронічно розмірковує про мозок, згадує про Дарвіна... Хоч текст дуже незвичайний, але точно вартий уваги, як приклад антиутопії.
Анна
19 листопада 2025 р
"Людський мозок став фонтануючим і безвідповідальним генератором припущень щодо того, що можна зробити із власним життям
Ця книга відклалася у мене в пам'яті завдяки своєму незвичайному стилю оповіді, що ведеться від імені примари. Ця людина стала мимовільним свідком всесвітньої катастрофи і подальшої еволюції представників людства, що залишилися в живих. Дія роману то розгортається у теперішньому, то повертається у минуле (на "мільйон років тому" - в 1986 рік), розкриваючи передісторії кожного персонажа та їх подальші взаємини. Все це відбувається в повільному темпі, без крутих сюжетних поворотів, але головна пряність "Галапагосу" - іронія, з мого обличчя майже не сходила усмішка. А рефреном роману є ідея про те, який у людей великий і практично непотрібний мозок (був, "мільйон років тому")