Напевно вже всі притомні люди знають, що Друга світова війна розпочалась 1 вересня 1939 року, звичайно певних "індівідіумів" і "стран" до уваги брати не будемо. Отже, це історично затверджена дата, проте в історії багатьох країн усвідомлення початку Другої світової війни дуже часто не вписується в цю дату, яка для одних, до прикладу Чехословаччини, зміщена в осінь 1938 року, а для Фінляндії, про яку йтиме мова, розпочинається 30 листопада 1939 року. Саме в цей день СССР здійснив напад на Фінляндію. Книга Олі Вехвіляйнена розпочинається трохи раніше, підводячи нас до Другої світової, через процес становлення Фінляндії, як незалежної країни, котра до Першої світової була частиною Російської імперії, та вдало скористалась своїм шансом при її розпаді. Хоча не обійшлось без іноземної допомоги, але більше завдяки самим фінам, котрі об'єднались навколо мети здобуття незалежності її зуміли втримати. Міжвоєнні роки пройшли для країни у розбудові своєї економіки, пошуку союзників, та споруджені оборонних споруд, адже всі європейські країни розуміли про неминучість перегляду результатів попередньої війни. Після того, як СССР став відданим союзником Третього райху, він розпочав висувати свої територіальні претензії стосовно Фінляндії, на які остання вперто не хотіла йти, розуміючи, що будь які поступки лише сприятимуть новим вимогам. На це СССР відповів прямим вторгненням, яке офіційно називалось "оборонітєльной войной протів агрєсії буржуазной Фінляндіі". Була навіть створена фейкова "Фінляндська демократична республіка", що попросила СССР про військову допомогу. Війна, яку совєти гадали закінчити максимум за місяць, виявилась не такою простою. Фіни обороняли кожен кілометр своєї території, вміло діяли в зимових умовах, використовували всі можливості, зокрема лінію оборонних споруд, відому, як лінія Маннергейма. Більшість європейських країн і США висловлювали "глибоку стурбованість", але майже не допомагали, хоча б військовим обладнанням, за винятком сусідньої Швеції. Зрозуміло, що совєти кинули на фінський фронт всю свою військову потугу, то ж в певний момент фіни постали перед загрозою повної поразки. Довелось йти на угоду, втратити значні території, але не втратити честь. Ці події штовхнули Фінляндію в сторону Райху, то ж коли останній вступив у війну з СССР, то фінські війська підтримали Німеччину, але попри те фіни ніколи не заявляли, що вони є її союзниками. Йшла мова лише про повернення своїх територій та було дозволено частині німецьких військ використати фінську територію. Фіни зуміли повністю скористатись цією ситуацією, зважте лише на те, що це була єдина країна, яка отримувала економічно від Німеччини більше, ніж сама віддавала їй. Вже в 1942 році стало зрозуміло, що Райх врешті решт програє цю війну, то ж фіни почали шукати шляхи, які б дозволили їм залишитись незалежними з мінімальними втратами. Великобританія і США погрожували військовим вторгненням і вимагали від фінів розірвати співробітництво з Німеччиною. У 1944 році було підписано перемир'я з союзниками, стосовно СССР довелось знову йти на територіальні поступки та виплату репарацій. На перший погляд виглядає, що фіни багато втратили: території, загиблі, поранені, репарації. Проте на відміну від балтійських країн (Латвія, Литва, Естонія) не втратили незалежність, на відміну від східноєвропейських (Польща, Румунія, Болгарія, тощо) не стали частиною "соціалістиного (конц)табору". Однак Фінляндія була змушена дотримуватись політики нейтралітету, яку називають "фінляндизацією, максимально лояльно, іноді навіть занадто, ставитись до СССР, підлаштовувати свою політику, культуру, освіту. Стосовно цієї ситуації найповніше висловилась фінська письменниця і публіцистка Софі Оксанен: "Країна зберігала символи своєї незалежності впродовж всієї Холодної війни. Але бути незалежним означає не лише піднімати власний національний прапор. Йдеться також про повагу до моральних цінностей і свободи вираження. А це були ті речі, яким фінляндизація найбільше нашкодила». І про це українцям, особливо зараз, потрібно знати і пам'ятати, бо не достатньо вистояти перед ворогом, важливо не йти на поступки, а особливо в плані культурному і моральному.

В останні роки на українському книжковому ринку з’явилось принаймні три хороші книги присвячені історії Фінляндії: 1. Генрика Мейнандера - "Історія Фінляндії. Лінії, структури, переломні моменти." 2. Олі Вехвіляйнен - "Фінляндія в Другій світовій війні. Між Німеччиною і Росією". 3. Генрика Мейнандера - "Фінляндія 1944. Війна, суспільство, настрої." Перейдемо до книги відомого фінського історика, професора Тамперського університету Олі Вехвіляйнен - "Фінляндія в Другій світовій війні. Між Німеччиною і Росією". Як на мене, фінська тематика повинна бути цікавою українському читачеві, оскільки дуже багато історичних паралелей між Фінляндією та Україною. В своїй історії наші країни були вимушені протистояти двом сильнішим імперіям. У випадку Фінляндії - це Швеція та Росія. В випадку України - це Польща та Росія. Фінляндія входила в склад Швеції і в період Наполеонівських воєн перейшла до Російської імперії. Україна була частиною Речі Посполитої (чи то пак Польщі) і більшість території України була захоплена Росією дещо раніше. Щоправда фінам пощастило більше, "русский мир" признавав інакшість фінів і не прагнув русифікувати Фінляндію. В 1917 в обох країн з’явився шанс на незалежність, Фінляндія своїм шансом скористалась, Україна не змогла. На початку хх ст. еліти обох країн розмовляли чужими мовами, у випадку Фінляндії - швецькою, у випадку України - російською. Навіть творець незалежної Фінляндії, маршал Карл Густав Маннергейм фінською володів поганенько, в побуті розмовляв шведською. Ну і, звичайно, історія фінського протистояння російській агресії в хх ст. може бути справжнім уроком для України! Аналогії прямі! Як вдалось вистояти Фінляндії? Читайте книгу - дізнаєтесь! В книзі проведено аналіз історії Фінляндії від проголошення незалежності в 1917 році, Тартуського мирного договору 1920 року та аж до 1956 року. Особлива увага звернена на протистояння з СССР в роки другої світової війни з 1939 по 1945 роки. Прочитавши книгу, особисто мене, найбільше вразила згуртованість фінських політиків задля блага батьківщини. В воєнний період Фінляндія була затиснена між двома тоталітарними імперіями і щоб вижити, зберегти свободу та незалежність, фінським керманичам приходилось вдаватись до неймовірних лавірувань. Ніхто з фінських політиків не думав про особисте благо, про політичні інтереси та власні амбіції. Президент Фінляндії Рісто Хейкі Рютті фактично добровільно погодився на роль цапа-відбувайла та отримав тюремне ув`язнення за союз з нацистською Німеччиною 1944 року, хоча саме німецькі поставки зброї в 1944 році врятували Фінляндію. Щоб зберегти свободу фінам приходилось мужньо воювати, жертвувати життями десятків тисяч солдат. Однак, не дивлячись на всі старання протистояти СССР було неможливо і таки прийшлось іти на значні поступки: прийшлось віддати Виборг, мис Ганко, Петсамо (Печенга), відмовитись від самостійної зовнішньої політики. Історія показала, що лавірування фінських політиків увінчались успіхом, хоча в 1945 так не здавалось. Головне, що фіни зберегли незалежність, Фінляндія і без Виборга та Петсамо стала багатою та успішною країною, а от, що стало з СССР загальновідомо. Досить порівняти життя в російському Виборзі та фінському Міккелі щоб зрозуміти хто насправді переміг. В книзі наявні чудові карти, якісні ілюстрації, покажчик та гарна супер-обкладинка. Інформація викладена цікаво, зрозуміло та доступно, в книзі немає зайвого філософствування та просторікування, лише факти, а висновки читач нехай робить сам. Одним словом - купуйте, читайте!