Норвезький філософ Ларс Фр. Х. Свендсен розмірковує про надію не як про психологічний стан чи наївний оптимізм, а як про фундаментальну умову людського життя — те, без чого саме життя втрачає свою повноту і спрямованість.

Поштовхом до написання книжки стала реакція українського суспільства на російське вторгнення: серед гніву, розпачу й скорботи саме надія, зауважує автор, виявилася вирішальною — надія на здатність чинити опір, вистояти й зберегти свободу. У передмові Свендсен із особливою теплотою говорить про Україну, називаючи український спротив ключовим натхненням для вибору теми книжки. Надія постає тут як відповідь на досвід страждання, невизначеності та втрат, як те, що дозволяє людині жити й діяти навіть тоді, коли оптимізм здається неможливим.

Спираючись на історію філософії та тексти найважливіших мислителів, автор показує, що надія не змінює світ магічним чином, але здатна спрямувати людську дію — а разом із нею і світ — у бік можливого й вартісного. Саме тому, стверджує Свендсен, сьогодні ми потребуємо надії більше, ніж будь-коли.