Страшна книга, якщо вдуматись. Коли я дісталася до кінця книги, то якийсь час перебувала в якомусь заціпенінні. Як і це все? Що це все означає? Кінець усьому. Фінал. фіаско. Книга, яка підбиває підсумок фантастичної творчості Станіслава Лема, обертається гірким розчаруванням. Для тих, хто вірить у можливість контакту з інопланетною цивілізацією. (Не потрібен нам чужий розум - ми хочемо спілкуватися лише з тими, хто схожий на нас, а інакше ми б спробували знайти способи спілкування з термітами, бджолами або кіньми. Але від бджіл нам потрібен лише мед, а від коней - тяглова сила, а контактувати бажаємо з гуманоїдами.) Є таке прислів'я "Насильно милий не будеш", ну так екіпаж "Еврідіки" - а по суті, вибірка всього людства, його модель в мініатюрі - відкидає гуманність , тому що їх послали за результатом, а те, якими способами він повинен бути досягнутий, вважали за краще забути. Він дуже цікавий, цей роман, і непогано б його перечитати. Щоб зрозуміти, що не дарма головний герой, по суті, "людина нізвідки": вона не пам'ятає, хто ж він - молодий Парвіс, який вирушив на пошуки вчителя, або пілот Піркс, багаторічний "випробувач ідей" Станіслава Лема, який стикався за задумом автора з різними катаклізмами. Щоб докладно розглянути склад екіпажу, зібраного як земні представники - єдиний розумний голос, який звучав протягом усіх дебатів, так і не був почутий. Щоб оцінити значення вставних новел, які є в тексті: про пошук проклятої печери і відшукування гнізда термітів - і в тому, і в іншому випадку дослідники теж зазнають фіаско. Щоб зрозуміти, наскільки все-таки антропоцентричне наше мислення, що рухається одвічною людською цікавістю...

Я дочитала «Фіаско». І це — жесть. І зараз не про складні терміни. І навіть не про сам жанр. Я — про сюжет. А саме — маніакальну, хвору, навʼязливу жагу побачити інопланетян. Наполягати та, якщо потрібно, захопити та примусити до контакту! Та що вам треба від тих істот? Жили собі спокійно, вас не чіпали і на тобі — прилетіли. Вже й по вашому кораблю шандарахнули, натякаючи, що їм того вашого візиту не потрібно. А вам, бач, все одно невтямки. А-а-а, то так керівництво наказало? То не зупинитесь, навіть якщо й головою об стінку? Когось це мені нагадує... Варвар, він і в космосі — варвар.

Щодо четвертого твору збірки – роману «Фіаско», то, на мій погляд, у ньому автор «намішав» усі ідеї, які вважав важливим. У творі більше 10 частин, і майже в кожній підіймається якась складна морально проблема: кріозаморожування та його наслідки (коли людина розморожується, нічого не пам’ятаючи про минуле життя); прагнення контактів із позаземними цивілізаціями та їх наслідки (часто такі, що не влаштовують людину); космічні війни і намагання нав’язати свій спосіб життя не лише оточуючим, але і мешканцям далеких планет тощо. Причому, ці проблеми подаються як ті, з яких важко, майже неможливо знайти вихід, адже з будь-якого боку людина залишається у програші. Події роману розкидані в часі і в космічному просторі, унаслідок чого було іноді складно зрозуміти, коли що відбувалося і особливо – як це пов’язане з попередніми подіями твору. А ще, на мій погляд, це досить сумний твір, оскільки жодна сюжетна лінія (чи то пошуки зниклого космічного корабля, чи то намагання встановити контакти з мешканцями планети Квінта) не закінчується вдало.