Монографію присвячено дослідженню внутрішньої тенденції трансцендентальної феноменології, яка полягає в її перетворенні з філософії свідомості на філософію досвіду. Вахтанґ Кебуладзе представляє феноменологія як трансцендентальний емпіризм, що є антиметафізичним проектом, який поєднує певні елементи новоєвропейського емпіризму й класичного трансценденталізму, долаючи вади й обмеженості цих філософських доктрин. У дослідженні розглянуто такі характеристики досвіду свідомості, як інтенційність, темпоральність, інтерсуб’єктивність і тілесність, що вони з погляду трансцендентальної феноменології виявляються умовами можливості досвіду взагалі; проаналізовано допредикативний рівень досвіду, пасивну синтезу та мову як конститутивний елемент досвіду.