Ми проходили Володимира Винниченка ще у шостому класі й пам'ятаю я його творі й досі. Це єдині твори, які запали в мою голову й залишили глибокий слід у моїй психіці. Адже історія, яка зображується у творі "Федько-халамидник" змушує задуматися нам над багатьма важливими речами. Образ Федька є дуже цікавим, адже, з одного боку - це розбишака-сшибайголова, який аж ніяк не може похизуватися своєю поведінкою, а з другого боку - з'являється читацька любов і симпатія до цього персонажа. І ще одним головним персонажем є Толя. Здається, що це вихована, спокійна, врівноважена дитина, але згодом ти починаєш розуміти, що це дуже підлий панський син з огидним характером, який викликає лише ненависть і неприязнь. Щоразу, коли перечитуєш у різні періоди свого життя цей твір, ти розумієш, що життя реально несправедливе до тих, хто вміє співчувати, хто готовий завжди прийти на допомогу. І є такі люди, як Толя, які, не зважаючи на програш, забирають нагороду собі. Тільки потрібно розуміти, що ця нагорода отримана ось таким брудним способом. Це вічна історія. Вічна історія боротьби добра зі злом, несправедливістю й підлістю. Дуже дякую Володимиру Винниченку за це оповідання.

З творчістю Володимира Винниченка починають знайомитися ще з середньої школи, а саме з 6 класу з твору "Федько-Халамидник". З далеко не "дитячого" твору, як тоді здавалось, але з потрібного, як здається зараз. Одним з головних героїв твору "Федько-Халамдник" є розбишака Федько. Навіть не розбишака, а справжній, типовий хуліган, який робить в основному неправильні вчинки. Саме цей хуліган полюбився багатьом. А саме: його добре серце, попри специфічний характер. Але його історія закінчилася, на жаль, трагічно. Другим головним героєм, якщо його можна так назвати, є Толя. Порядний, вихований, панський хлопець, повна протилежність Федька. Але чомусь більшість людей, яка прочитала цей твір, не любить Толю, бо відчувають якусь ненависть до нього, можливо, не всі відчувають ненависть, дехто відчуває неприязнь. Це й не дарма, бо він побоявся сказати правду, і через це померла людина. Він програв, але виграш забрав. В творі зображено двох протилежностей, в яких різна поведінка, різний характер та натура. Другим твором у цій збірці з програмової літератури є "Момент", з яким знайомляться у 10 класі. "Момент" також не є веселим твором. Панночка і чоловік, познайомились, намагаючись перетнути кордон. Вони переодягалися, переховувалися посеред поля, аби перебігти кордон. Чи вдалося їм перебігти кордон і вижити?

Колись я купила цю книгу в дитинстві на зароблені на відпрацюваннях у полі під час шкільних канікул. (ставте лайк, хто колись теж відпрацьовував на полі після закінчення шкільного року) В той рік ми рвали редиску цілий тиждень і всі отримали потім десь по півтори карбованці на руки. Це був останній рік, коли ще ходили карбованці, а потім вже пішли оті фантики, купони. І от я в райцентрі купила цю давно омріяну книжку про Федька-халамитника (а на решту подарунки мамі та сестрі, прямо за класикою, див. мою рецензію на Маленьких жінок Олкотт). У дитинстві я любила історії, де головних героїв усі ображають, а потім вони помирають і тут усі розуміють, який цей герой був прекрасний. Але вже пізно. Я тоді любила ревіти над історіями про піонерів-героїв, наприклад. Сиділа в кутку, підібгавши коліна і ревіла в три голоси. І над Федьком я теж ревіла, це був мій особистий супергерой. Ну зараз такі книжки я вже не стала б читати, якщо чесно. Їх треба читати в дитинстві. А може, і в дитинстві не треба, а то виросте щось таке, типу мене, романтичне, до життя не прилаштоване дівчисько.