Трагедія Гете "Фауст" починається з конфлікту: злі і добрі сили сперечаються, кому саме дістанеться душа вченого Фауста. У той час, як вищі сили ведуть такі дискусії, сам Фауст знаходиться на межі, обираючи між життям і смертю. Він розуміє, що прожив нікчемне життя, у якому було місце для науки, книг, вирішення важких питань, проте не знайшлося часу для найголовнішого: для створення родини і для продовження свого роду. Фауст вважає, що життя більш не має ніякого сенсу і вже ладен випити отруту, проте з'являється диявол Мефістофель і змушує його зупинитися, обіцяючи відкрити перед вченим усі таємниці Всесвіту. Мефістофель запропонував Фаусту ряд спокус, серед яких було пияцтво, легковажне життя і навіть інші світи. Проте вчений не піддався цим хитрим пропозиціям диявола. Довго тривала подорож головного героя. За цей час Фауст зрозумів, що кожна людина несе певну відповідальність перед іншими людьми за свої вчинки і помилки, які іноді можуть бути невиправними. Згідно з домовленістю з Мефістофелем Фауст, побачивши те, що на його думку є ідеалом, мав попросити, щоб мить зупинилася. Тоді диявол зміг би забрати собі його душу. Проте цього Фауст не міг промовити і продовжував свої пошуки. Лише доживши до сторінок віку, головний герой зрозумів, що сенс життя і справжнє щастя заключаються в тому, щоб жити для інших людей, приносити користь суспільству і постійно працювати. У трагедії "Фауст" Гете показав, що духовні пошуки людини можуть тривати все життя. Проте, на думку автора, варто дивитися в майбутнє, йти до своєї мети і в жодному випадку не впадати у відчай. Саме тоді життя наповнюється сенсом.