Загалом книга мені сподобалась, хоча захопленою на 100% я її не назву. Найбільше сподобалося те, що автор показує Черчилля не лише як видатного політика й легендарного лідера, а і як звичайну людину — зі своїми амбіціями, сильними сторонами, слабкостями та суперечностями. Єдине, що досить сильно ускладнювало читання, — книга не викладена послідовно. Автор часто перескакує з одного періоду життя Черчилля в інший, повертається назад, додає події, які відбувалися раніше. Через це іноді доводилося зупинятися й згадувати, де саме ми зараз перебуваємо в хронології. Мені здається, якби була чіткіша послідовність та ієрархія подій, книга сприймалася б набагато легше. Загалом не шкодую, що прочитала, Черчилль однозначно дуже цікава й неоднозначна історична постать, про яку варто читати.

Як на мене - дуже непогана книга, особливо якщо дивитись на неї не лише через призму фактів (що можуть різнитись навіть у професійних істориків) про Другу світову війну, а як на історію конкретної визначної особистості. Чітко обумовлений «Фактор Черчилля» показує, як у критичний момент саме характер і воля однієї людини можуть змінити хід усієї історії. Це книга про відповідальність, непопулярні рішення та ціну компромісів. Черчилль тут — не ідеал, а доказ того, що інколи рішучість важливіша за консенсус.

Дуже прикро, що навіть колишній прем’єр-міністр Великої Британії, освічена людина, в своїй книзі підтримує міф вкладу росії в перемогу нацизму. Прикро читати, що автор асоціює вклад всіх народів, що входили до складу Радянського союзу з одними росіянами. Коли пише про теслю, який зробив стіл, то він – «радянський», а коли про тих, хто бив нацистів, то – «росіяни», «росія». І 20 млм. загиблих – це втрати всього Радянського союзу, а не росії… І знову ставиться дорівнює між росією та Радянським союзом. І цю книгу читають закордоном, і роблять хибні висновки.