451° за Фаренгейтом
Паперова книга | Код товару 225259
Yakaboo 4.8/5
Автор
Рей Бредбері
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Серія книг
Горизонти фантастики
Мова
Українська
Рік видання
2011
Рік першого видання
1953
Перекладач
Євген Крижевич
Кількість сторінок
208 с.

Усе про книжку 451° за Фаренгейтом

В антиутопії американського письменника Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» представлений один з варіантів найближчого майбутнього людства, яким його бачив автор. І це вкрай песимістичний варіант розвитку подій.

Цей твір — «пігулка» проти інтелектуального виродження і духовного кінця, незмінного передвісника кінця фізичного. Дізнатися його прикмети нескладно. Досить придбати книгу «451 градус за Фаренгейтом» українською — і перед очима постануть етапи втрати людського «я», що розчинилося у порожніх розмовах, безглуздих телевізійних шоу, дурних серіалах, непотрібних гаджетах...

Майбутнє за версією Бредбері

Світ, описаний у книзі, дуже схожий на нинішній. Деталі, які прориваються в описах, збігаються з тим, що ми спостерігаємо щодня: вульгарність, невігластво, бренди і життя за інерцією. Цей світ переливається різнокольоровими вогнями, репетує з динаміків і «черепашок» рекламними слоганами, завішує стіни телевізорами і надсадно шумить.

На думки, почуття, спілкування немає часу. Так товариству це і не потрібно. Свідомість людей заповнена однаковим ширвжитком. Вони однаково мало пам’ятають і мало потребують. Але у загального «благоденства» є ворог — книги, які змушують думати, а тому їх потрібно заборонити, а краще спалити. Сама назва роману «451 градус за Фаренгейтом», як пояснює автор, — температура, за якої загоряється і горить папір. А палять книги разом з бібліотеками, будинками і навіть власниками пожежники, до числа яких належить і головний герой Гай Мортег.

Що пишуть у відгуках про книгу «451 градус за Фаренгейтом»

Читачі вважають, що через подібність з нинішньою реальністю це страшний роман і одночасно одна з найкращих книг, написаних у жанрі фантастики. Твір рекомендується до обов’язкового прочитання усім, кому небайдуже, що з нами буде далі.

Придбати книгу «451 градус за Фаренгейтом» в Україні з доставкою по Києву та іншим містам можна на сайті Yakaboo.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Рей Бредбері
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Серія книг
Горизонти фантастики
Мова
Українська
Рік видання
2011
Рік першого видання
1953
Перекладач
Євген Крижевич
Кількість сторінок
208 с.
Рецензії
  •  
    Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад – не читати їх 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Прочитавши, нарешті, книгу "451° за Фаренгейтом" Рея Бредбері, я зрозуміла чому це всесвітньовідомий роман, в який закохалися тисячі людей. Ця книга просто чудова!
    Не дивлячись на те, що вона була написана багато років тому назад, книга актуальна і дотепер та з впевненістю можу сказати, що її популярність пройде не скоро, цілком можливо, що ніколи. Тому що, автор ніби описав наше майбутнє і цим він змушує нас задуматись про своє життя, а саме:
    • про відносини з рідними та друзями, адже враховуючи розвиток сучасних технологій, справжнього спілкування з людиною віч-на-віч зараз все менше і менше, все зводиться до телефонних дзвінків або ж повідомлень;
    •про людські почуття – ми забуваємо про справжні цінності людського життя, зосереджуючи його на розвагах, які зазвичай тільки шкодять нам, або ж в такий спосіб просто тікаємо від "реальності" та виниклих проблем;
    •про людину, як особистість – нікому не вигідно, щоб ти був розумний та інтелектуально підкований, адже тоді ти можеш думати, можеш розрізнити, що добре, а що погано, що тобі потрібно, а що ні.
    •про цінність книг – напевно одна з найважливіших та найбільш розкритих проблем цього роману. Адже коли людина читає, вона розвивається, стає розумнішою і тоді в неї з'являється своє бачення світу.

    Раніше я не любила читати, та недавно чомусь вирішила спробувати, а раптом сподобається...і дійсно, книги захоплюють! Але прочитавши цю книгу, я зрозуміла справжню цінність книг, після неї хочеться змінити своє життя на краще.
  •  
    Пожежники-палії 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книги, які поза часом. Такою залишається по цей час 451 градус за Фаренгейтом, хоча й написана вона вже в далекому минулому 1953 році. З автором я вже познайомився через Марсіанські хроніки, які засіяли в мені зерно. І зерно проросло на повну завдяки цій книзі. Книга просто чудова! Я не втомлююсь захоплюватись пророцтву Рея Бредбері. Феноменальна людина. Не даремно він отримав Пулітцера!

    Дія роману проходить в майбутньому континенту Америки. Майбутнє, в яке з нашим часом ми вже потроху входимо. Майбутнє, в якому пожежники не гасять пожежі, а розпалюють гасом. І це робота, яка викликає захват в більшої маси населення. Престижна робота. На такій роботі і працює головний герой - Гай Монтег. Глибоко переконаний в правильності своє роботи, свого покликання. Глибоко переконаний до зустрічі з дівчиною. Не такою як всі і яка змінила докорінно його життя. Життя буденне. Робота-дім-робота. Робота задля заробітку. Без зайвих питань. Приносити гроші додому жінці, яка повністю залипла в цифровий світ. Світ віртуальний з віртуальними друзями. І все спілкування з живою людиною, з чоловіком обмежується кількома фразами. Таке майбутнє...
    А що ж змінила та дівчина. Вона змінила погляди Гая на речі, які його оточують. Вона змінила його бачення. І тепер на книги, які до цього нищились вогнем, він глянув зовсім по іншому. І все пішло шкереберть. Зміни стали помітні не тільки йому, а й оточуючим. І це потягло за собою ряд докорінних змін. І якщо спочатку Монтег визивав відразу, то по волі розгортання сюжету все більше до нього починаєш пройматись симпатією. Він виступив проти системи. Він побачив інший бік цієї системи. Бік жорстокий і несправедливий і світ, в якому майбутнє населення міст вирішується одним клацанням пальців. Що з того всього вийде дізнаєтесь прочитавши книгу.
    А як було цікаво познайомитись з живими книгами-людьми. Це - щось!!!

    Роман наповнений всілякими цитатами. Настільки сильними, що хочеться знову й знову їх перечитувати. Цитати, які мають силу в наш час. Які й зараз відкривають очі на сьогоднішні проблеми. Перенасичення інформації, забивання мізків всілякою мішурою, візуальне й емоційне завантаження.
    Книга читається на одному диханні. Я саме брав її в дорогу на відпустку. То прочитав її за саму дорогу і вже у відпустці довелось підшукувати собі іншу книгу. Настільки вона захоплива. І займе чинне місце в моїй бібліотеці. І певен - в бібліотеках більшої кількості читачів. Must have!!!

    P.S. Не міг обійти й екранізацію, яка вийшла в 2018 році. Враження - змішані. Точніше - в ступорі. Не розумію, навіщо видумувати колесо, коли вже є велосипед??? Від книги в ньому залишились хіба що герої. Сюжетна ж лінію змінена майже повністю. І якщо Монтег в низі викликав в результаті симпатію, то в кіно він цього не досяг. Екранізація провальна, на трійку.
Купити - 451° за Фаренгейтом
451° за Фаренгейтом

Звичайна ціна: 99 грн

Спеціальна ціна: 79 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Рей Бредбері
Рей Бредбері

Своєрідний, оригінальний, неповторний — такими епітетами нагороджують відомого американського письменника шанувальники його творчості. Купити книги Рея Бредбері хочуть і дорослі, і діти, тому що його талант універсальний і підходить для будь-якого віку. За своє досить тривале життя він написав понад 800 творів різних жанрів. Серед найбільш популярних у читачів — збірка оповідань Рея Бр...

Детальніше

Рецензії 451° за Фаренгейтом

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад – не читати їх 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Прочитавши, нарешті, книгу "451° за Фаренгейтом" Рея Бредбері, я зрозуміла чому це всесвітньовідомий роман, в який закохалися тисячі людей. Ця книга просто чудова!
    Не дивлячись на те, що вона була написана багато років тому назад, книга актуальна і дотепер та з впевненістю можу сказати, що її популярність пройде не скоро, цілком можливо, що ніколи. Тому що, автор ніби описав наше майбутнє і цим він змушує нас задуматись про своє життя, а саме:
    • про відносини з рідними та друзями, адже враховуючи розвиток сучасних технологій, справжнього спілкування з людиною віч-на-віч зараз все менше і менше, все зводиться до телефонних дзвінків або ж повідомлень;
    •про людські почуття – ми забуваємо про справжні цінності людського життя, зосереджуючи його на розвагах, які зазвичай тільки шкодять нам, або ж в такий спосіб просто тікаємо від "реальності" та виниклих проблем;
    •про людину, як особистість – нікому не вигідно, щоб ти був розумний та інтелектуально підкований, адже тоді ти можеш думати, можеш розрізнити, що добре, а що погано, що тобі потрібно, а що ні.
    •про цінність книг – напевно одна з найважливіших та найбільш розкритих проблем цього роману. Адже коли людина читає, вона розвивається, стає розумнішою і тоді в неї з'являється своє бачення світу.

    Раніше я не любила читати, та недавно чомусь вирішила спробувати, а раптом сподобається...і дійсно, книги захоплюють! Але прочитавши цю книгу, я зрозуміла справжню цінність книг, після неї хочеться змінити своє життя на краще.
  •  
    Пожежники-палії 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книги, які поза часом. Такою залишається по цей час 451 градус за Фаренгейтом, хоча й написана вона вже в далекому минулому 1953 році. З автором я вже познайомився через Марсіанські хроніки, які засіяли в мені зерно. І зерно проросло на повну завдяки цій книзі. Книга просто чудова! Я не втомлююсь захоплюватись пророцтву Рея Бредбері. Феноменальна людина. Не даремно він отримав Пулітцера!

    Дія роману проходить в майбутньому континенту Америки. Майбутнє, в яке з нашим часом ми вже потроху входимо. Майбутнє, в якому пожежники не гасять пожежі, а розпалюють гасом. І це робота, яка викликає захват в більшої маси населення. Престижна робота. На такій роботі і працює головний герой - Гай Монтег. Глибоко переконаний в правильності своє роботи, свого покликання. Глибоко переконаний до зустрічі з дівчиною. Не такою як всі і яка змінила докорінно його життя. Життя буденне. Робота-дім-робота. Робота задля заробітку. Без зайвих питань. Приносити гроші додому жінці, яка повністю залипла в цифровий світ. Світ віртуальний з віртуальними друзями. І все спілкування з живою людиною, з чоловіком обмежується кількома фразами. Таке майбутнє...
    А що ж змінила та дівчина. Вона змінила погляди Гая на речі, які його оточують. Вона змінила його бачення. І тепер на книги, які до цього нищились вогнем, він глянув зовсім по іншому. І все пішло шкереберть. Зміни стали помітні не тільки йому, а й оточуючим. І це потягло за собою ряд докорінних змін. І якщо спочатку Монтег визивав відразу, то по волі розгортання сюжету все більше до нього починаєш пройматись симпатією. Він виступив проти системи. Він побачив інший бік цієї системи. Бік жорстокий і несправедливий і світ, в якому майбутнє населення міст вирішується одним клацанням пальців. Що з того всього вийде дізнаєтесь прочитавши книгу.
    А як було цікаво познайомитись з живими книгами-людьми. Це - щось!!!

    Роман наповнений всілякими цитатами. Настільки сильними, що хочеться знову й знову їх перечитувати. Цитати, які мають силу в наш час. Які й зараз відкривають очі на сьогоднішні проблеми. Перенасичення інформації, забивання мізків всілякою мішурою, візуальне й емоційне завантаження.
    Книга читається на одному диханні. Я саме брав її в дорогу на відпустку. То прочитав її за саму дорогу і вже у відпустці довелось підшукувати собі іншу книгу. Настільки вона захоплива. І займе чинне місце в моїй бібліотеці. І певен - в бібліотеках більшої кількості читачів. Must have!!!

    P.S. Не міг обійти й екранізацію, яка вийшла в 2018 році. Враження - змішані. Точніше - в ступорі. Не розумію, навіщо видумувати колесо, коли вже є велосипед??? Від книги в ньому залишились хіба що герої. Сюжетна ж лінію змінена майже повністю. І якщо Монтег в низі викликав в результаті симпатію, то в кіно він цього не досяг. Екранізація провальна, на трійку.
  •  
    Рецензия 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    мені дуже сподобалась ця книга. це книга про книгу. вона ніби змушує розплющити очі і побачити світ навколо себе.
  •  
    О книге 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Люди во все времена одинаковы. Одинаково мыслят, делают одинаковые поступки. Человечество еще не придумало ничего кроме саморазрушения и уничтожения своего вида. И от этого становится грустно. Книга замечательная!!! Я бы хотела отметить тот факт, что каждый третий всегда видит суть проблемы и возможные способы её решения, но почему то обычно "сегодня" неподходящее время для действия. А еще я убеждена, что если тебе хочется изменить мир, нужно в первую очередь изменить себя. Читая подобные книги наступает некое просветление и на окружающий мир начинаешь смотреть по другому, ты понемногу начинаешь меняться...
  •  
    Мир без книг — мир из пустыми душами 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эта книга не думает за вас, о нет, она заставляет вас думать, дает глубокую и сложную тему для размышлений. Нужны ли нам книги? Вот сейчас, когда мы имеем новейшие технологии и глобальный источник информации? Ответы у каждого человека могут разниться — это нормально.
    Рей Бредбери — мастер слова, это видно с первого абзаца. История о недалеком будущем, в котором произошли кардинальные изменения нравов. Кому нужны бумажные тяжелые книги, когда есть практически виртуальная реальность? Что она хорошего может принести в жизнь кроме материальных расходов и потраченного времени? Ответы на эти вопросы общество будущего в истории Рея Бредбери уже нашло, причем не в пользу книг.
    О, как слепы люди! Они воюют за мир, убивают чтобы жить, работают, чтобы отдыхать, уничтожают то, что копилось тысячелетиями и несет в себе историю всего человеческого рода. Окружение себя бездушной техникой приводит до депрессии, морального и физического упадка сил, разлажению личности. Ведь личность существует только в обществе, как бы то странно ни звучало? Рей Бредбери предвидел ужасные последствия глобальной индустриализации и стремительного развития техники. Убийство визуального образа проблемы не убьет саму проблему. Человечество,кажется, этого понимать не хочет, оно яростно борется с тенями, пытается достичь высот, в которых оно даже не нуждается. Если люди хотят иметь будущее, они должны немедленно пересмотреть свои приоритеты.
  •  
    Бачити більше 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Людина без відкритої свідомості, без спраги до пізнання, вона лише пасажир в своєму житті. Рей Бредбері думаю хотів показати цінність знань. А що як не книги на протязі всіх часів людства, є цим символом. Але в нього вийшло зобразити і донести більше.
    Ворогом суспільства стали книги і все що вони з собою несуть. Цю питливість в різних сферах, що порушує спокій соціуму, змушує до змін. Як аргументується в сюжеті на користь цієї моделі, змушує до війн і страждань. Тому пожежні станції в творі не гасять пожежі, а спалюють книги, бібліотеки і всіх хто сприяє їх поширенню.
    Молодий герой, Гай Мортег, служить цій меті. Не підозрюючи про інші сторони, можливості. Доки його світосприйняття не змінює дівчина, котра показала що є щось більше за звичайний йому світ. Щось прекрасне, виражене в культурі, творчості різних письменників.
    З часу написання твору минуло більше 60-ти років. В наш час, з новою популярністю твору, все більше порівнюється описане з нашим реальним світом. Може лише думки, а може час задуматися.
  •  
    Книга, що змушує задуматися 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу уявити своє життя без книг. Вони - ціла історія, справжня історія, в якій відображено думки і почуття людей, що знаходяться в центрі подій того чи іншого часу. Якщо їх знищити, ви знищите Людину. Книги зумовлюють освіченість людини, адже саме вони є тією базою, за допомогою якої вона починає думати і замислюватися над важливими питаннями і проблемами суспільства, і, отже, над тим, яким чином їх можна вирішити. У своєму творі Бредберрі показав Америку майбутнього, коли книги знаходяться під забороною, коли пожежні машини працюють не для того, щоб гасити вогонь в будинках, а, навпаки, спалювати будинки, в яких.... ЧИТАЮТЬ! Бо література як явище заборонена само по собі! Світ, про який розповідає автор, існує за своїми законами, в ньому немає місця вільнодумству чи свободі дій, а лише захоплення урядом, примітивний спосіб життя в чотирьох стінах в компанії величезних телевізорів, з яких день і ніч лунають історії про чуже життя, плітки та безтурботність. Бредберрі показав те, до чого веде прогрес людства. При чому не наголошує, що прогрес - це зло, ні! А лише робить акцент на тому, що людські цінності, багатство культури народів поволі зникають. І причина тому - бездумна людська лінь.
  •  
    Рецензия 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга очень хорошая, прочитал за два присеста :) Просто читаешь и понимаешь, мир именно такой как там написано, сейчас такие же люди. И после осознания приходит ужас.
    5/5
  •  
    Рецензия 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не ожидала, что этот роман произведёт такое впечатление! Пугает, то, что роман 1953 года так актуален сегодня. Перевод - отличный, читалось легко. Были абзацы и страницы, которые перечитывала по два раза, на столько это было точно сказано, хотелось запомнить! Книга заставляющая думать и анализировать, если Вам нравится подобная литература, покупайте и читайте, думаю, получите массу удовольствий.
  •  
    Рецензия 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мне очень понравилась книга. Несмотря на то, что я очень скептически отношусь к переводу на украинский язык.

    Сама книга заставила задуматься об простом общении с людьми, даже с родными. Ввек технического прогресса общения сводится к написанию смс и блогов на сайтах и в скором будущем люди будут удивляться, как удивлялся главный герой, тому что семья, его неожиданной знакомой Клариссой Маклеллан, просто разговаривает друг с другом. Возможно автор показывает, что в мире случайности не случайны, и каждый человек с которого встречаешь в жизни, тебя изменяет, что и показал автор, изменения в человеке, в его восприятия мировоззрения.

    Автор показал даже то, что в нашем мире, как и в мире истории, разного рода шоу убивают индивидуальность и личность. Человек не задумывается, что большинство всевозможных программ, на нашем телевидении, не дают никакого развития, но и деформируют психику человека, на пример как у жены главного героя. Страна переживает очередное потрясение, над городом Монтэга появляются вражеские бомбардировщики. Они сбрасывают свой груз и превращают город в руины. Хотя до этого люди даже не задумываются о политической жизни в стране. Ужасает то, что в мири будущего автора, описуеться человечество на которое очень похоже наше современное, не смотря на то, что книга написана в середине ХХ столетия.

    Прочитав книгу, начнешь ценить не только знания которые находятся в книгах которые уже прочитал или прочтешь, но и окружающий мир, его красоту и уродство.
  •  
    Просто вау
    Думаю, у мене не буде достатньо слів аби описати усю крутість та неймовірність цієї книги. Але все таки...
    Почну з того, що цікавим фактом було те, що за книгою Рея Бредбері, пожежники - це не люди що гасять вогонь і пожежі, а ті хто спалюють книги. Так-так, саме спалююють книги!
    Ще одним цікавим фактом було те, що аби книги не зникли взагалі, люди запам'ятовували їх, аби передавати таким чином у спадок.
    Книга містить уже багато цікавих речей, таке відчуття ніби це паралельний всесвіт.
    Також хочу звернути вашу увагу, що книга - філософська, адже саме тут розкриваються глобальні проблеми людства.
    Погоджусь, що і зараз люди все менше і менше читають книги...
    Кінцівка як на мене, обірвана... я б читала далі і далі цю книгу, тему можна розвивати й далі.
    Отже, прочитавши цю книгу за два дні, я можу впевнено сказати: це моя улюблена книга!
    Рей Бребері - просто геній і написав просто шедевр!
    Ця книга є у багатьох рейтингах, і є дуже популярною. Думаю, вона повинна бути у кожного на полиці. Тому, усім-усім рекомендую прочитати цю книгу!
  •  
    Майбутнє уже близько
    Дивовижний світ фантастики кожен раз по-новому відкриває для мене Рей Бредбері. Пам'ятаю невеличкі оповідання шкільного програмового матеріалу "Літо в один день" та "Усмішка", де ми бачимо страшні наслідки розвитку цивілізації, коли, в першому випадку, діти чекають сонця, що визирне, бо чули про нього лиш з розповідей, а в другому випадку - люди знищують культуру, не бажаючи розуміти її суть. Однак приємно, що письменник, змальовуючи страшні картини безвиході, дає надію, бо таки між всім цим безладом є люди, що прагнуть іншого. Ця тема продовжується в повісті "451" за Фаренгейтом". За письменником, це температура, при якій загоряється папір. Але десь зустрічала доведення, що в назві є помилка. Хоча, стверджувати не берусь, не маючи підгрунтя. Я про інше: про книги. Ця - про важливість їх, як таких, що несуть просвітлення і дають розуміти сенс свого існування. Багато цитат, спонукають до роздумів, але найбільш жахає той факт можливої долі книжки, коли спочатку її зміст зменшується до переказу, потім до переказу переказу, а потім в абзац енциклопедії, а згодом зменшується просто до назви, а відтак - зникають з людської пам'яті. Як близько автор до сьогодення. Ми вже на межі "переказ переказу". Однак, гортаючи цей сайт і відгуки на різні книги, добре розіміти, що людей, які знають і потребують книжки - не менше. Минуло кілька місяців після прочитання, але мене хвилює кожна думка, кожен "крик" героя. Цінуймо живу, паперову книгу.
  •  
    Вічна та правдива антиутопія
    451 градус за Фаренгейтом, напевно, кожен чув про цей величний твір. Книга за жанром - антиутопія. І Рей Бредбері розкрив цей жанр на всі сто десять відсотків. Доказом цього може слугувати величезна всесвітня популярність даного твору. Незважаючи на те, що книга є відносно короткою, в ній закладено змісту та сенсу на цілих тисячу сторінок. Твір вдало показує нам, до чого веде брак спілкування та надмірна роботизація нашого повсякденного життя. В творі показано, наскільки державність прагне вбити особистість. Всі телевізійні шоу спрямовані на те, щоб зробити з людей ідіотів та розумово відсталих. А тих, хто ще старається читати книжки, аби зовсім не втрати ґлузд, просто спалюють разом із книжками. Тому не слід також забувати про те, що є злочини гірші ніж палити книжки. Наприклад, не читати їх. Хочеться наголосити й на бездоганних описах внутрішніх переживань та емоції головного героя - Ґая Монтега. Твір має стати пересторогою для нас, майбутніх поколінь. Адже проблеми тоталітаризму, описані у творі, виникають через те, що люди забувають або не хочуть висловлювати своє «ні» та стають неактивними та позбавленими емоцій.
  •  
    Класика фантастики
    451° за Фаренгейтом - температура, за якої спалахує папір, у повітрі починають кружляти чорні метелики обсмалених сторінок. Температура, за якої за декілька хвилин може згоріти все літературне надбання людства.
    Рей Бредбері дає змогу читачеві заглянути в майбутнє і побачити, що чекає на людство через декілька десятків років. Особливо сьогодні точаться суперечки на рахунок вибору людиною телебачення чи книги. Автор показує нам, що буде, коли люди стануть на бік телебачення.
    Головний герой книги Монтег працює пожежником. Але він не гасить пожежі, а навпаки - спричиняє їх. У майбутньому читання книг відомих авторів стало під забороною, тому їх і спалюють, а власників таємних бібліотек саджають за грати. Монтег живе разом зі своєю жінкою Міллі, проте він сам і не знає чи насправді любить її. Та й сімейним їхнє життя важко назвати - таке відчуття, ніби вони просто живуть в одному будинку. Міллі повністю прикута до телевізора, точніше до цілої телевізійної стіни. Саме вона для жінки і подруга і навіть сім'я - Міллі обожнює розмовляти з "родичами", голоси яких лунають з телевізійної стіни. Але Монтег стає виключенням з правил. Здавалося б той, хто повинен ненавидіти книги, насправді ненавидить телебачення. Той, хто повинен спалювати, знищувати книги не читаючи, збирає, зберігає та починає читати їх. То чи зможе знайти він підтримку серед такого "черствого" суспільства?
    Книга мені дуже сподобалась! Вона змушує читача задуматися над таким, на перший погляд, не важливим для життя вибором. Але насправді - надзвичайно потрібним. Адже ми творці свого життя, і найголовніше - майбутнього. Рей Бредбері дає зрозуміти, що вибір у наших руках, так само, як і життя наших дітей. Тому, перш ніж робити вибір - обдумайте наслідки!
  •  
    Суспільство споживання
    Роман Рея Бредбері належить до золотого фонду класики світової літератури. Це означає, що його твір з плином часу не втрачає своєї актуальності та читачів.
    Автор описує можливе майбутнє тоталітарне суспільство, головною загрозою для якого є книги та мислячі люди.
    Прагнучи не допустити вільнодумства в цьому суспільстві знищують всі книги. Для цього навіть створена спеціальна структура «пожежних» завдання яких боротьба з друкованим словом.
    Головний герой, дуже подібний до послідовників комуністичних ідей з «холодною головою, гарячим серцем та чистими руками» із завзяттям знищує книги, слідуючи ідеалам нав’язаним суспільством, невдовзі стає вигнанцем та приєднується до «маргіналів», які вірять в силу слова та прагнуть зберегти його нащадків.
    Цікаво, що мені вигадане суспільство Бредбері нагадує наше суспільство: орієнтоване на масову культуру та споживацьке мислення. Людей не цікавить нічого крім розваг. Вони завжди кудись поспішають, втрачаючи при цьому індивідуальність та один одного. Їх не цікавлять чужі думки, почуття, а лише матеріальна сторона життя.
  •  
    Украинский перевод
    Когда у меня встал вопрос с приобретением в домашнюю библиотеку повести-антиутопии американца Рея Брэдбери «451 градус по Фаренгейту», я ни на секунду не задумывалась и купила украинский перевод произведения от тернопольского издательства «Навчальна книга - Богдан». Дело в том, что у меня на полках уже есть несколько книг этого потрясающего писателя именно от данного издательства, и всеми ими я очень довольна. Поэтому я знала, что и качество самого издания, и качество перевода повести «451 градус по Фаренгейту» не подкачают. Действительно, перевод получился качественным, если не считать нескольких русизмов, но это скорее мелочи, которые вовсе не повлияли на общее впечатление от книги. Оформление издания довольно простенькое, но и цена на книгу совсем невысокая, поэтому все здесь логично. Конечно, я бы не отказалась от добротных изданий украинского перевода любимого Брэдбери, но за неимением лучшего и это издание заняло достойное место в моей домашней библиотеке. Словом, рекомендую и саму повесть «451 градус по Фаренгейту», и данное ее издание.
  •  
    Людина проти системи
    "Людям треба нагадувати, що на землі їм відведено дуже мало місця, що вони живуть серед природи, яка легко може забрати назад усе, що дала людині... коли ми постійно не відчуватимемо її поряд з собою вночі, ми забудемо, яка вона грізна й могутня. I тоді природа одного чудового дня прийде й поглине нас."
    Я іноді полюбляю читати фантастику, дивитися фільми про альтернативне майбутнє. Тут завжди висвічуються глобальні проблеми людства: потепління, новітні технології, освоєння космосу. Але книгу на таку близьку тему, як книги, література зустріла вперше. Та ще й дізналася, що фільм от-от має вийти.
    Книга невеликого розміру, швидко прочитала, але було мало, хотілося б більше пригод головного героя. Цікавий сюжет не відпускав до кінця. Як і в подібних творах, тут є система, яка притискає народ, є підпілля, є герой, який ніби прозріває і усвідомлює, що життя в цій системі обмежене і треба починати боротьбу.
    Дуже сподобалося, як автор описує думки і почуття героя, його відносини з дружиною.
    Це моє перше знайомство з автором і однозначно не остання його книга, яку читаю.
  •  
    451 градус за Фаренгейтом
    Після прочитання відомої книги американського письменника Рея Бредбері у мене якесь неоднозначне враження. Враження, коли ти не поділяєш всезагального захоплення книгою, бо вона для тебе була занудною. Я багато чула про цю книгу і читала схвальні, позитивні відгуки, але коли прочитала, то нічого не відчула. Вона мене не зачепила. Ніяк. Абсолютно. Нічим. Неначе разом зі згорілими книжками і згоріли будь-які враження.
    Після прочитання книги я відчувала якусь внутрішню порожнечу.
    Наче автор і написав цікаво, і розповідається про важливі речі, про необхідність думати, читати, включати мозок, бо людьми найлегше управляти та маніпулювати коли у них розвинене відчуття стада. Але мабуть Рей Бредбері не мій автор, а жанр антиутопії - це не та література, яку я хочу читати і сприймати.
    Знаю, відгук якийсь аж занадто нудний і песимістичний. Але я описала свої враження від книги.
    "Але в людини є чудова риса: якщо треба починати все з самого початку, вона не зневірюється і не втрачає мужності, бо знає, що це дуже важливо і варто зусиль."
  •  
    Коли горять не лише рукописи
    "451 за Фаренгейтом" - одна з трьох фундаментальних антиутопій ХХ-го століття і поки що єдина, з якою я ознайомився. Рей Бредбері створив світ, у якому книги - зло, з яким необхідно боротись. Існують спеціальні бригади так званих пожежників, що їздять по домівкам людей і спалюють книги, самих же людей арештовують. І справа тут не тільки і не скільки в диктатурі - люди самі відмовилися читати. Тому що так легше. Легше не думати і сприймати світ таким, яким його показують з екрана, чи то пак - стіни, телевізора. Легше не задумуватись про необхідність і кривавість війни, яка відбувається - так кажуть - десь далеко і радує суцільними перемогами. Легше засинати ночами, не замислюючись над беззмістовною течією жалюгідного життя. А якщо потрібні враження - є екран з безкінечним реаліті шоу і швидкісні траси, на яких можна збивати самогубців. Якщо ж надто припече, завжди можна самому вийти на трасу. Головний герой - пожежник, проте одного разу в його руки потрапляє книга, одна з тих, що він їх так завзято нищив. Життя змінюється назавжди і вже не стане таким як раніше, тому, що розум, зголоднілий до знань, починає ставити питання. Книга насправді страшна і страшна вона не тоталітаризмом та заборонами, а отупінням та деградацією соціуму. Я б не назвав цю книгу повноцінним романом, з добре продуманим світом та героями - це скоріше нарис, етюд, що його підсовує нам автор - подивіться, якими ви можете стати. Чи вже стали?...
  •  
    Рецензия
    Конечно мир будущего скатился во тьму. Как можно было дойти до такого состояния, как можно было допустить полнейшую атрофию морали, да и самого мозга. Читала, и просто не могла оторваться - настолько меня восхищал сам роман, и настолько же, одновременно, пугал сам мир будущего, вернее его устройство и пренебрежение к чему бы то ни было, кроме войны - это же не жизнь, а существование, полнейший упадок и регресс.
    "451' по Фаренгейту" я хотела давно почитать. Но все как-то откладывала, не решалась. Перед читателем предстала во всем своем упадке Америка будущего. Стала она такой буквально за лет сорок после того, как у населения пропала охота изучать литературное наследие целых поколений людей. Теперь книги не просто не читают, их и хранить у себя опасно - к подобным людям, что все еще не могут разлучится с печатным словом, приходят пожарники и сжигают все книги вместе с домом. Главный герой такой же пожарник как и другие, но, после встречи с одной странной девушкой (странной по тогдашним меркам), он переосмысливает свою жизнь и начинает по новому смотреть на то, что его окружает. И... он начинает читать и ищет таких же как и он, тех, кто хочет и читает книги. Это пронзительная история яркий пример антиутопии. Я советую прочитать каждому что написал Рэй Брэдбери, и не просто прочитать и забыть, а подумать
  •  
    Цікаво
    Книга змушує задуматися, так як гаджети займають основну частину нашого життя, люди вже не можуть без телефонів, все стає електронним: соц. мережі, різні додатки, книги, блокноти, календарі, та інше. Люди майже не спілкуються, зараз навіть в браузерах є голосові помічники з якими можна говорити на будь-яку тему, замінюючи живе спілкування.

    Головний герой книги - Гай, пожежний, що знищує всі ці книги. Але часом його руки немов самі собою крадькома ховають томики, приносять додому, ховають в вентиляції. А потім Гай зустрічає дивну дівчину Клариссу Маклеллан і жінку, що вирішила згоріти в будинку з книгами, і все життя Монтега летить під укіс.
    Бредберівська антиутопія - це не книга про далеке майбутнє через сотні років, не про інші країни або світи. Це наш світ, такий, в якому ми живемо.
    Це історія про суспільство споживання, в якому люди втратили зв'язок один з одним, з природою, з історією людства. Все, що їх цікавить, - телевізійні стіни у власній вітальні. Ця історія - про суспільство, в якому будь-які книги заборонені, і, якщо у вас їх виявлять, пожежники швидко перетворять знайдені томики в попіл (і весь будинок разом з ними), а ваш шлях в цьому випадку - в'язниця або психлікарня. Навіщо? Поезія, література, філософія змушують людей думати. Люди думають - люди нещасні. Все заради загального щастя.
  •  
    Не викликайте пожежників!
    «Книжки існують не для того, щоб нагадати нам, які ми дурні і вперті віслюки. Вони наче престоріанська охорона Цезаря, яка нашіптувала йому під час тріумфальних процесій: "Пам‘ятай, Цезарю, що й ти смертний!"»©️"451 граду за Фаренгейтом "Рей Бредбері

    Пожежники палять людей!

    Тепер читати заборонено. Книги записують у один ряд з сигаретою, випивкою і наркотою. Але читання це щось іще гірше.

    Як раптом у вас знайдуть бібліотеку: весь її вміст буде спалено, а вас доправлять до першої-ліпшої психлікарні.
    ⠀⠀
    Мій вогник не загорівся

    «451 градус за Фаренгейтом» рекомендували мені аж надто настирливо. Так, що я аж нічого не відчула після читання.

    Хоч убийте мене, але це шедевр мене не пройняв. Все було надто паперово. Герой (та й усе в книзі)страшенно нагадав героя з «1984». Який мені не сподобався, на жаль.

    Мені не вистачило подій, здавалось все пройшло надто швидко. Забракло емоцій, все було дуже сіро. Рей Бредбері до путя не знав, що таке заборона мислити. От і тому мене не пройняло.

    Все, що мені залишається - це цитувати Станіславського. Не вірю.

    7 з 10
  •  
    Книга о книгах
    Классика есть классика.
    Читая книгу одного из любимых фантастов Рэя Брэдбери, я не могла не сопереживать. Тема произведения "451° по Фаренгейту" очень душещипательная, особенно для ярого книголюба. Это как соль на рану. Когда пожарные нужно не для тушения пожаров, а для сжигания книг... Ух, аж мурашки по коже.
    Невозможно представить что у меня нет домашней библиотеки, а есть только телевидение. Это же кошмар кошмарный.
    Я очень люблю жанр антиутопия, но также невероятно его боюсь. Потому что большинство из антиутопий прошлого, начинают становится правдой сейчас.
    Я очень надеюсь что мы не дойдем до того, что описано в этой книге, но человечество к этому стремится. Уже все меньше и меньше читается книг, все меньше люди хотят и могу мыслить самостоятельно. Сплошь и рядом лишь навязанные мнения. И каждый считает это своим изобретением, не замечая как его направляют на нужные мысли.
    После прочтения книги, сильнее и тоньше чувствуешь значение фразы, знание-сила.
    Ведь это на самом деле так. Ведь если человек в чем-то заблуждается, то лишь оттого что ему не хватает информации.
    Подобные книги важно и нужно читать.
  •  
    Улюблена книга
    451° по Фаренгейту, Рэй Брэдбери
    Книга которая, зацепляет за душу. Она заслужено попала в список моих любимых. Роман считается философской антиутопией, хотя к сожалению стал реальностью нашей жизни. Книга, которая просто переполнена цитатами и фразами, которые не хочется забыть. Главная идея романа в том, что люди перестали читать книги и говорить с друг другом, думать, рассуждать. Общество стремится быть толпой, которая не думает, а только впитывает то что дают из вне, то что навязывают. Общество которое не создает а только потребляет. Прекраснейшая фраза почти в конце книги: «Каждый должен что-то оставить после себя. Сына, или книгу, или картину, выстроенный тобой дом, или хотя бы возведенную из кирпича стену, или сшитую тобой пару башмаков, или сад, посаженный твоими руками. Что-то, чего при жизни касались твои пальцы, в чем после смерти найдет прибежище твоя душа. Люди будут смотреть на взращенное тобою дерево или цветок, и в эту минуту ты будешь жив». Шедевр, книга которая заставляет еще раз убедиться что мы творцы всего что происходит вокруг.
  •  
    Антиутопічна реальність
    Назва книги пов'язана з температурою, за якої горять книжки, а сам твір є історією про тоталітарне суспільство, в якому книжки заборонені. Героями бредберівських антиутопій є люди-частини тоталітарного суспільства, де каралося будь-яке інакомислення, прагнення зберегти хоч якісь культурні цінності (у даному випадку друковані книги) було під суворим контролем. Головний герой стоїть перед вибором - чи треба змиритися з необхідністю знищення всього того, що виходить за рамки масового рівня культури? Чи йти проти цього режиму, чи піддатися його течії? На підтвердження даних тверджень далі йде вибірка цитат із твору:
    «…У нас есть всё, чтобы быть счастливыми, но мы несчастны. Чего-то нет…»
    «…Это неплохая работа. В понедельник жечь книги Эдны Миллей, в среду — Уитмена, в пятницу — Фолкнера. Сжигать в пепел, затем сжечь даже пепел. Таков наш профессиональный девиз…»
    «…— Что здесь происходит? — Да ничего. Просто мама, отец и дядя сидят вместе и разговаривают. Сейчас это редкость, всё равно как ходить пешком…»
    «— В конце концов, мы живём в век, когда люди уже не представляют ценности. Человек в наше время — как бумажная салфетка: в неё сморкаются, комкают, выбрасывают, берут новую, сморкаются, комкают, бросают… Люди не имеют своего лица…»
    «…Мы продолжали осквернять память мёртвых, мы плевали на могилы тех, кто жил до нас. В ближайшую неделю, месяц, год мы всюду будем встречать одиноких людей. Множество одиноких людей. И когда они спросят нас, что мы делаем, мы ответим: мы вспоминаем. Да, мы память человечества, и поэтому мы в конце концов непременно победим. Когда-нибудь мы вспомним так много, что соорудим самый большой в истории экскаватор, выроем самую глубокую, какая когда-либо была, могилу и навеки похороним в ней войну…»
    Люди перестали цінувати те, що у них є, екрани телевізорів замінили їм живе спілкування, радіоприймачі замінили книги. Герої живуть у світі, який руйнує сам себе, людство занепадає через хибні погляди, які не орієнтовані на розвиток особистості, а спрямовані зробити всіх людей однаковими, штампованими. Зробити із Людини звичайну ланку суспільства споживання. Герой світу Бредбері нещасливий жити у такому світі руйнації та знищення, він сам на сам зі своїми поглядами та переживаннями.

    Саме за це я люблю Бредбері, та дуже ціную його внесок у розвиток мене як людини.
  •  
    Це було б смішно, якби не було так серйозно
    "451 градус по Фаренгейту" - роман, про який ви чули не раз. Мені здається немає такої підбірки чи топу книг, в яку б його не включали. В ньому сховано безліч різних проблем та ідей. Це робить його цікавим практично для будь-якого читача.

    Гай Монтег працює пожежником, правда його обов'язки трішки змінились, адже зараз він бореться не з вогнем, а з книгами. Все було добре, йому подобалась його робота та життя, доки він не зустрів дівчину Кларіссу. Її вважають дивачкою, бо вона любить спілкуватись, цікавиться життям та усім, що її оточує. Життя Гая змінюється: замість того, щоб боротися з книгами він починає читати їх.

    Особисто мені не надто сподобався роман. Головний герой не запам'ятався та й події не викликають сильних емоцій. Можливо я ще не доросла до цієї книги, можливо перечитавши її через десять років я зміню свою думку.

    Хоча ідеї описані в романі досить цікаві. Жити в світі повному інформації важко. Особливо якщо ця інформація опущена до найнижчого та найпримітивнішого рівня. Безперервне сидіння дружини головного героя перед телевізором, перегляд шоу та мрії про купівлю ще більшого дисплею дещо нагадує сучасні реалії з соціальними мережами та смартфонами, де всі настільки женуться за чимось кращим, що забувають, навіщо воно взагалі потрібне. Життя в безперервному русі, де в тебе немає ні хвилини вільного часу, щоб просто озирнутись навколо, також виглядає досить знайомим. Однак втеча головного героя від реальності разом з його однодумцями не виглядає мені справжнім виходом з ситуації. Так він змінився, але світ залишився такий як і був.

    Скільки людей, стільки і думок. "451 градус по Фаренгейту" виявився не моїм романом. Можливо колись я зміню свою думку. Ви можете стати його прихильником або ні. Однак ідеї, які ви в ньому знайде, точно не залишать вас байдужими.




  •  
    Антиутопія
    Автор у своїй антиутопії зображує по-справжньому жаский світ. А жаский, тому що він чимось схожий на реальний світ.
    Тут пожежники не гасять палаючі будинки, а навпаки – вони розпалюють вогонь. Вони роблять таке собі багаття з книжок. Гай Монтег – пожежник. Він усе своє життя як і загальна маса суспільства не звертає увагу на прості речі, не рефлексує та й загалом байдужий до власного життя як такого. До того моменту як зустрічає її – дівча, що розбило стіну його байдужості. Вона здивувала його своїм запитанням «чи ти щасливий?». «Звісно, що щасливий» - відповів Монтег дівчині. «Ні, не щасливий» – промовив чоловік уголос заходячи до власного будинку.
    Люди у цій книзі не розуміють простих радостей життя, їм невідомі навіть кольори трави та неба. Вони сидять у кімнатах, обставлених величезними телеекранами, які замінюють їм рідних людей.
    Ця книга піднімає безліч питань. Вона про стосунки між членами родини, про важливість та цінність книги, про почуття людей та про вартість особистості у суспільстві.
  •  
    Антиутопія
    Чим більше слухаєш новини та спостерігаєш події, що відбуваються у сучасному світі, тим менше дивуєшся вигаданому світові створеному уявою Рея Бредбері. Абсурдність суспільства, створеного Реєм Бредбері полягає в тому, що люди, завданням яких у кожному суспільстві є порятунок та захист людей від однієї з найнебезпечніших стихій – самі займаються розповсюдженням цієї стихії. Мало того, воно не просто служителю культу вогню, вони за допомогою нього знищують знання.
    Гай Монтег працює «пожежником» і досконало виконує свою роботу, на його рахунку не одна знищена книга. Однак як це часто трапляється навіть в реальному житті, настав переломний момент. Він зустрічає Кларису, яка змінює його життя.
    Виявляється, щоб змінитися самому потрібно зовсім небагато – почати читати. І це найголовніше думка книги. Нація яка не читає приречена на занепад. Людство, яке не читає – приречене на загибель. Гай Монтег зрозумів, що з суспільством, в якому він живе щось не так, одна він не пішов далі. Наступним кроком має стати необхідність змінити це суспільство, вилікувати його від невиліковної хвороби.
  •  
    Пожежник? А що якщо він не той, про кого ви подумали?
    «Коли хтось запитає скільки тобі років, кажи що тобі зажди сімнадцять і ти божевільна...».
    В мене є цікавий спосіб пошуку книг для читання. Він полягає в тому, щоб читати ті книги, цитати з яких ви десь побачите і вони вам сподобаються. Дякуючи цитаті, вищенаписаній, я і на трапила на цю прекрасну книгу.
    Хоча це і не історія про сімнадцятирічну божевільну дівчинку, проте це історія про божевільний світ і божевільних людей. Світ в якому зберігання книг стало найбільшим злочином, вже не говорячи про читання... Книги замінили телевізори, в яких 24/7 вас тільки і розважали незнайомі лиця. Люди думали, що так вони уникнуть горя і розчарувань, що їм не прийдеться думати зайвий раз і всі будуть щасливими. Словом, вони втратили всю цінність життя. А істинна комунікація і справжні почуття, стосунки стали чимось дивним і неправильним.
    Проте такими були не всі. Були й ті, хто останні хвилини свого життя проводили з книгами, хто розумів, що вся ця антиутопія - справжнісінька маячня і кому прикро було від того, що робиться в світі, настільки, що вони були готові віддати своє життя, аби не бачити цього більше ніколи.
    Наш головний герой - пожежник, який в один момент розчаровується у всьому, якому не подобається світ і його стосунки з дружиною. Він починає робити найнебезпечніше - думати. І викрадає книгу. Він приховує свої щирі емоції, бо всі ж мають бути щасливими, а коли в нього це не вдається і коли про його злочин дізнаються його начальник та колеги, в нього я тільки один вихід - тікати. Тікати від цього жахливого світу та людей, яких він і людьми не може назвати. Від нього відвертаються всі, його розшукують як найнебезпечнішого злочинця, але в кінці кінців йому вдається втекти. І сформувати себе як нову особистість, з новими правилами і в новому світі, хоча і власному. І в цьому йому дехто допоможе...
  •  
    451 за Фаренгейтом
    Нарешті прочитав цей славнозвісний роман Рея Бредбері! Ніяк не міг дійти, і тут випала нагода, університетська програма зблизила мою зустріч з цією книгою.

    За жанром "451° за Фаренгейтом" - науково-фантастичний роман-антиутопія, опублікований та виданий в 1953 році та описує недалеке (на той час) майбутнє. Так звані "пожежники", які вогнеметами спалюють книги, оскільки ті були заборонені, та будинки, в яких ці книги були знайдені. Серед них і Монтег, який розчаровується в ідеалах, які диктує суспільство. Звичайна обстановка для антиутопії - головний герой та система. Що ж, цікаво, йдемо далі. Монтег має дружину, але відчуває щось дивне до дівчини, з якою знайомиться на початку твору. Більше того, дівчина потім зникає, і більше нічого про неї невідомо. Єдина її місія - підштовхнути Монтега до сумнівів. Герой ніби жодним чином не йде проти системи, а тільки переховує у себе книгу, про яку Брандмайстер загадковим чином дізнається.

    Далі події в романі розвиваються так швидко, що не встигаєш усвідомити, що врешті сталось.
    Звісно, роман можна віднести до типу роману-застереження для майбутніх поколінь. Як людині читаючій, було тяжко уявити те, як палять книги.

    Загалом, вважаю, що твір злегка переоцінений, оскільки не побачив в ньому чогось особливого.
    Але раджу до прочитання хоча б через те, щоб ознайомитись з автором.
  •  
    451 градус по Фаренгейту
    В своей книге "451 градус по Фаренгейту", Рэй Брэдбери решил показать человечеству, что происходит, когда в стране или в мире наступает тоталитарный режим. Власть убивает в человеке любое чувство, сознание и главное, борется с мыслями. На страницах этой книги ярко описаны моменты, как пожарники вовсе перестали заниматься тем, чем должны заниматься, вместо того, чтобы тушить пожары, они жгут, да, именно жгут все нежелательное, а нежелательным оказываются книги. Часто и люди, которые читают эти книги. Именно так и произошло с одной старой женщиной, в её доме сожгли книги, сожгли её дом и саму женщину в придачу. Здесь описывается вся жестокость, которой может поддаться человек, находясь под "политическим гипнозом".
    В книге также и описывается взаимоотношение одного из пожарников в своей семье. Его жена ни чем не интересуется кроме как телевизором. Даже "родственники" у неё это что то наподобие шоу из телевидения, которое женщина часто смотрит вечерами. Сам же пожарник после встречи с одной молодой девушкой, которая жила с ним по соседству, а впоследствии исчезла, тоже начал интересоваться книгами. Он в тайне припрятал у себя дома книгу, чтобы узнать, что же его правительство постоянно заставляет его уничтожать. В этой истории также присутствует некий пёс, который всюду что то вынюхивает, скорее всего те самые книги, о чём потом и становится известно пожарным. С главным героем тоже приключилось это, его начальство узнало, что он прячет в доме книгу. Необычная развязка и финал ждёт читателя, поэтому не стану описывать, дабы оставить стремление, чтобы вам, читатели захотелось самим узнать, что произошло с героем книги.
    Интересный факт: история Рэя Брэдбери по смыслу напоминает книгу: "1984" Джорджа Оруэлла. Которая непременно также должна быть в коллекции у любителей социальной фантастики.
  •  
    Читай!
    Рей Бредбері "451° за Фаренгейтом"
    Як це, жити і не читати? Як це, не мати книг? Як це, спалювати книги? Усі...
    А насправді, чи ж так важлива та книга???
    Зізнаюся, майбутнє, описане Бредбері, мене налякало. Я не готова платити власними емоціями та почуттями за ось таке. Я навіть не можу придумати ситуацію, коли б я не читала. І яка б я була, якби не читала.
    А що таке книга? Це носій інформації? А може чужих думок? А може це пошук себе?
    Навіщо ти береш її в руки? Проживаєш чужі життя, марнуючи своє. А чи марнуючи?
    Книга-це ідея. А кожна ідея має своїх послідовників. Але скільки б не намагалися знищити ідею, вона все одно виживала. Згадайте минуле, у якому теж спалювали книги. А чи ж дало це бажаний результат? Ні!
    Сьогоднішні дискусії про те, яка книга краща-паперова чи електронна, чи можна книги здавати на макулатуру є свідченнями того, що книга залишається актуальною. Не для всіх. Не усюди. Але вона є.
    І чи не розказала "451° за Фаренгейтом" своїй сусідці по книжковій поличці про описаний у ній сюжет? І чи не маємо ми далекоглядну книжкову компанію, яка ставить перед собою мету зберегти текст на папері, на електронному носієві та в аудіоформаті?
    Хотілося б закінчити чимось пафосним, але...
    Читайте!
  •  
    Вже не модно!
    У мої 13-14 років всі просто таки шаленіли від цієї книги. Певно, це був пік її популярності (хоч зараз вона все ще популярна та дуже навіть актуальна). Не розумію людей, які перечитавши книгу в достатньо зрілому віці, говорять про неї, як про дитячу казочку, що не те що не викликала захвату, а, швидше, відразу й обурення.
    Невже з цілої книги вам не сподобалось хоч однісіньке речення? Жоден меседж, який хотів донести автор до ваших сердець, не відгукнувся у них? Хіба не було моментів, коли ви щиро співпереживали головним героям і переносили події роману на сучасні реалії? Не лукавте! Хоч на одне із питань відповідь була «так».
    Просто зараз читати Бредбері вже чомусь не модно. Не модно розповідати друзям про книги, які всі люблять, якими і так всі захоплюються. Особливо не модно читати антиутопії. А ще не модно читати художню літературу. Або не читати взагалі.
    Про сюжет «451 градусу...» всі й так знають. Не думаю, що є сенс його вкотре переповідати.
    У якомусь з есеїв колись цитувала автора: «Якщо вірити Рею Бредбері - книга спалахне за температури 451 градус за Фаренгейтом. І хоча палити книги - неприйнятно, злочинно, є дещо гірше за це. Наприклад, НЕ ЧИТАТИ ЇХ!!»
    Тому, друзі, будь ласка, читайте книги, обов‘язково не виключайте зі свого «книжкового раціону» паперові книги і не соромтесь читати «вічну класику» - те, що було модно до нас і залишиться модним ще багато-багато років після нас. Думаю, саме до такого жанру літератури і належать геніальні твори Бредбері.
  •  
    Улюблена
    Книга Рея Бредбері 451° за Фаренгейтом, яка стала моєю улюбленою. Можливо тому що, дедалі менше і менше люди приділяють часу читанню книг та своєму духовному розвитку. Книга про реальність, хоча і антиутопія і все здається трохи не раеальним. Дуже багато виразів та думок знайшли відгук в моїй душі. Книга про все те святе, що є в нашому житті, про відносини, про почуття,про знання. Прочитавши твір, довго не могла почати читати іншу книгу, присмак залишався зі мною, дещо сумний і гіркий але дуже справжній і до глибини душі.
  •  
    451° за Фаренгейтом
    В мире существует много антиутопий, известных и не очень. "1984" Оруэлла с его Большим Братом и запретом на личную жизнь, "О дивный новый мир" Хаксли с его вседозволенностью и искусственным выращиванием человека, "Мы" Замятина - в принципе, прародитель этого жанра. В каждой книге есть своя доля правды и возможного развития будущего. Но "451° по Фаренгейту" мне ближе всего и я считаю ее самой пророческой из всех антиутопий.

    Мир, в котором господствует потребительство, а от размышлений и попыток быть индивидуальностью бережно предостережет экран на всю стену, круглосуточно транслирующий развлекательные шоу. Везде, в каждом доме, на улице, в метро. Так похоже на нашу реальность, правда? С одним только отличием: в мире "451° по Фаренгейту" запрещены книги. Почему? Потому что книги пробуждают желание думать. Вот только в нашем мире эти бумажные хранители мудрости и опыта вовсе не запрещены. И что же, так много современных молодых людей читает? Такая ситуация еще хуже, чем у Брэдбери.

    И кто-то может сказать, что книга не имеет смысла, ведь сейчас можно хранить информацию на цифровых носителях, что практически лишает возможности ее уничтожить. Но какой смысл вообще ее уничтожать, если она никому не нужна? Роман Брэдбери через призму выдуманного мира, в котором пожарные разводят огонь, а не тушат его, заставляет нас задуматься, в какой реальности живем мы и что нам эти пожарные даже не нужны.
  •  
    Рэй Бредбери - автор будущего
    Рэй Бредбери, автор, которого знают во всем мире, написал свою книгу и просто взорвал весь мир. История о том, как пожарники сжигали книги и все, что хоть как-то развивает мышление. Как государство создавало огромные экраны, из-за которых люди только смотрели непонятные шоу и забывали, кто они.

    Так жил и наш герой , пока не встретил 17-летнюю девушку, которая задавала странные вопросы. Он видел, что она другая, так сказать живая.. И он привык к ней за пару дней, а потом резко она исчезла, и началось действо, которое поразило меня.

    Наш герой начинает меняться! Он борется с самим собой, думает, что очень важно, живёт! Он интересуется, замечает детали... Словом, все больше и больше шокирует меня своими изменениями. И будет это делать до конца истории.

    Мне нравится задумка автора, суть его антиутопии. Он показывает нам свое видение будущего мира, где люди затыкают уши ракушками, смотрят в огромные экраны и перестают быть людьми. Теперь они - попросту животные, которые даже не помнят, когда родились и кем мечтали стать.

    Страшно. Страшно, ведь это очень похоже на нашу жизнь. Люди тратят время на игры, телефон, социальные сети. Они забывают о том, что намного важнее - воспоминания, друзья и моменты, а также те самые книги, которые беспощадно сжигались.

    Мне очень понравилась эта работа автора, ведь он демонстрирует, что выход есть всегда. Даже если вы находитесь в очень плохом положении, если вы тонете, ещё есть возможность вернуться. У вас всегда есть последний вдох,главное - его не пропустить.

    Я не знакома с другими работами Рэя Бредбери, но точно могу заявить, что эта книга должна быть в библиотеке каждого, ведь она - та самая реальность, которой нужно бояться и стараться избегать. Бредбери - тот, кто проясняет нам картинку и даёт шанс все исправить, ведь последний вдох ещё не истрачен.
  •  
    Чи варта уваги книга
    З першого погляду книжка здається зовсім не варта уваги. Всі мої знайомі не дочитували навіть ста сторінок. Коли я вирішила прочитати її повністю, я абсолютно не розчарувалась. Ще з перших сторінок можна помітити ерудованість автора. Розумні слова, гарні порівняння та описи уявного світу. Але на цьому всі дивовижі книги не закінчуються. Автор розповідає яким буде світ без книг. А точніше, яким буде світ, в якому книг цураються. У другій половині книги починаються пригоди головного героя. Розгорнення подій справді захоплює. До того ж, допомагає добре зрозуміти цінність читання.
    Чудова книга для перезавантаження.
  •  
    Світ без почуттів
    «451 градус за Фаренгейтом» - це антиутопія відомого письменника Рея Бредбері.

    Починаючи читати цю книгу, я не була впевнена, що закінчу її. Все-таки жанр та історія дуже специфічні. Проте, починаючи з другої половини, ти починаєш заглиблюватись в історію з головою.
    Уявіть собі світ без спілкування, без родичів, без почуттів, без спогадів і без книг. Жахливо, скажіть? Світ на сторінках цієї книги, зовсім не такий, яким ми звикли його бачити. Тут він сірий та похмурий. Пожежники замість того, щоб рятувати життя, навпаки їх знищують, підпалюючи будинки з книгами. Головний герой - Монтег - також працює пожежником. Одного дня він зустрічає незвичну дівчинку. Вона могла сміятись і помічала красу в буденних речах. Саме після знайомства з нею Монтег почав задумуватись, чи справді життя завжди було таким, як зараз, і чи можна ще щось поміняти?
  •  
    Превосходно
    Пишу этот отзыв и вспоминаю роман.. и хочется захлопнуть крышку монитора, выбросить телефон, электронную книгу и обнять всю свою библиотеку печатных изданий. Как же грустно думать о том, что Брэдбери возможно предвидел будущее, а не просто сочинил историю для публикации книги. Как мало людей сейчас читает хоть что-то, читает хоть изредка, читает хоть одну книгу в бумажном виде.. Итак, сюжет романа о том, как в обществе полностью запрещено хранить, читать, помышлять о книгах, и те, кто по профессии своей пожарный - вовсе не тушит пожары, а сжигает книги, да и не только книги, а дома, в которых те были найдены. Есть люди, которые стараются запомнить наизусть хоть что-то из книг и сохранить это для потомков. Главный герой книги Гай Монтэг - он тоже пожарный, но в какой-то момент он понимает, что так не может и крадет одну из книг с пожарища последнего из сожженых домов. Он становится вовлечен в события, которые меняют его жизнь кардинально. Очень хорошо, что есть эта книга и те люди, которые продолжают их ценить.
  •  
    Мінливе майбутнє
    Фантастичний роман про майбутнє, яке може статись чи ні? Автор показує нам суспільство, в якому книги під забороною, а їх знищення є формою соціального контролю. Керівник головного героя роз'яснює йому, що робота «пожежного» полягає в тому, щоб забезпечити щастя кожній людині в суспільстві. Він стверджує, що книги мають руйнівний вплив на суспільство в цілому. Монтег, однак, стає все більш незадоволеним цією ситуацією, з огляду на те, що він не знайомий з книгами, він висловлює своє занепокоєння. Хоча це спостереження може здатися малоймовірним, воно чітко вказує на його прагнення до подальшої просвіти - як для себе самого, так і для його суспільства. Геніальний твір.
  •  
    Классика всех классик
    Если кто сомневается, читать или нет эту книгу - читайте! Обязательно прочитайте! Не зря она находится во всевозможных топах и списках "обязательных" к прочтению. Это поистине классика. История, которая по-особенному перекликается с событиями нашего времени. Та самая история, которая будет актуальность всегда и не устареет. Антиутопия переполненная философскими темами, актуальной во все времена проблематики и острым конфликтом. Всем рекомендую как минимум ознакомиться с этим произведением! Это действительно стоит того. Автор конечно невероятно талантливый и это неоспоримый факт.
  •  
    Яке майбутнє чекає?
    Нарешті вдалося прочитати 451° за Фаренгейтом!

    Події розгортаються в альтернативному майбутньому, де люди стали більш обмежені, прагнуть розваг, безтурботності, а ще... не читають книг. І не лише не хочуть їх читати, а їм це взагалі заборонено. Хто "попадеться на гарячому", миттю буде покараний. А книги, що у них будуть знайдені, знищаться відповідною службою - пожежниками.

    У творі "пожежники" - щось прямо протилежне сталим уявленням, тут вони не гасять полум'я, а навпаки - його розпалюють. Бо "вогонь очищає". Пожежником працює й головний герой книги - Гай Монтег. Це престижна робота, яку він цінує, і з переконаннями якої солідарний - книги повинні бути спалені, бо не несуть жодної цінності.

    Все змінюється в один день, коли він випадково зустрічає сусідську дівчину. Та здається йому особливою, бо радіє звичайним речам - погоді, світлові сонця й розмовами з найріднішими за одним столом. Коли дівчина загадковим чином зникає, у Гая розкриваються очі...

    Система, в якій живе світ тепер - прірва в безодню, а книги - насправді - бездонний колодязь знань, який жорстоко знищують.
    __

    Звісно, спалення книг - перебільшення й навряд нас чекає схоже. А от стан суспільства майбутнього, який описує книга, ось що справді варте занепокоєнь. З часом я зрозумів, спалення книг - алегорія. У книгах криється справжня цінність, а в "хлібі і видовищах", до якого докотилось суспільство майбутнього, цінності жодної не було.

    А яке майбутнє чекає нас?
  •  
    рецензія
    Я хотіла би розповісти про книжку сучасного письменника Рея Бредбері під назвою "451 за Фаренгейтом". Спочатку може здатися, що ця книжка взагалі не варта уваги. Усі, кого я знаю, не дочитували навіть половини. Тому я навіть більше принципово поставила собі завдання дочитати її до кінця. До речі, вона була зовсім невеликою, тому я практично нічого не втрачала. Книжка видалася досить складною для мене, але цікавою. Якщо коротко, там розповідається про світ без книжок. Точніше про світ, де взагалі заборонялося читати. Автор дав таку назву антиутопії через те, що при 451° за Фаренгейтом горить папір, як сказано на початку. Й у вигаданій реальності Рея Бредбері влада наказувала пожежникам спалювати цілий дім людини, якщо помічали її за читанням.
    Що ж, можу сказати, що прочитала я книжку не дарма. Було справді цікаво дізнатися думку іншої людини щодо значущості літератури у нашому світі.
  •  
    Мир без книг 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Это вторая книга Рэя Брэдбери, которую беру в руки. После "Вино из одуванчиков" уже и не планировала что-то читать, но все же решилась попробовать его всемирно известную антиутопию.
    Мир сошел с катушек, все книги под запретом, их пожирает огонь, разведенный руками самих людей. Главный герой чувствует, что это не его реальность, он стремится туда, где можно дать отпор системе.
    И вроде сюжет, идея, сама тема понравились, но как все это реализовано... Явно не мой автор.
    Но это лишь субъективная оценка. В романе много интересных моментов. Например, согласна с автором, что книги - это одно из вместилище, где хранится то, что люди боятся забыть, что они сшивают лоскутки Вселенной воедино. Очень круто сказано.
    Брэдбери пытается показать, какое значение все же имеют книги, каков он мир без бумажных страниц, несущих нечто большее, чем просто развлечение, каков мир без свободы познания.
    Еще понравилась фишка с хранением книг в головах людей. Эту идею так же использовали в последствии другие писатели, например, Пратчетт в "Мелкие боги".
    И все бы было намного лучше, если бы роман завершился вовремя, ибо автор там немного затянул, как по мне.
    В книге много интересного, думаю, с ней стоит познакомится.
  •  
    Рецензия 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Очень рад качеством переплета и бумаги.
    Прекрасный перевод!
    Всем рекомендую
 
Характеристики 451° за Фаренгейтом
Автор
Рей Бредбері
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Серія книг
Горизонти фантастики
Мова
Українська
Рік видання
2011
Рік першого видання
1953
Перекладач
Євген Крижевич
Кількість сторінок
208 с.
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84х100/32 (120х200 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Папір
Офсетний
Шрифт
Галеон
Тираж
2000
ISBN
978-966-10-1266-9
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Клас
9-й клас, 10-й клас
Література
Зарубіжна
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора 451° за Фаренгейтом