Євген Гребінка — яскравий представник українського романтизму, письменник-новатор, який створив невмирущі образи, розбудував жанрову систему української літератури, збагатив її новими темами. Його літературна діяльність вирізняється в епічних жанрах історичністю, ідеалізуванням минулого й національними мотивами, в ліричних — нахилом до форм пісенної творчості. У своїй поезії та прозовій спадщині Гребінка подав портрет своєї епохи, виявивши при цьому глибоку мистецьку індивідуальність, яка, ідучи услід за покликом віку, зосталася, проте, вірною високим моральним цінностям.

До книги ввійшли найкращі байки, які відтворюють народну мораль, народні погляди на життя, на правду і кривду. Поет засуджує несправедливість класового суспільства, висміює здирство, хабарництво царських чиновників, виступає проти свавілля панів-кріпосників, викриває несправедливість царського суду. Типова з цього погляду відома байка «Ведмежий суд». Лисичка звинувачує вола у тому, що він на панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль.