"Енеїду" Івана Котляревського я читала в шкільні роки, мені все сподобалося в цьому творі. Написано дотепно, також сподобався гумористичний погляд і сюжет досить цікавий. Але мені здається, не варто було пародіювати великого Вергілія, або якось наслідувати його. Наслідувати можна по-різному, у Котляревського це вийшло цікаво, але не дуже тактовно. Що не сподобалося? Письменник особливо не підбирав пом'якшувальних слів і час від часу нагороджував дівчат не зовсім втішними епітетами, наприклад "суча донька". Не дуже-то ввічливо по відношенню до жінки, особливо якщо вона ще й богиня. Але мені сподобалося як блискуче автор охарактеризував головного героя та інших персонажів. А взагалі "Енеїда" то шедевр, бо відтворює широку картину життя і побуту всіх верств суспільства кінця XVIII – початку XIX ст. Вельми яскравий опис головного герой поеми: *** "... парубок моторний І хлопець хоч куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак. Еней був тяжко не по серцю Юноні – все її гнівив; Здававсь гіркіший їй від перцю, Ні в чім Юнони не просив..."

З бурлескно-травестійною поемою під назвою "Енеїда" я познайомилася ще у школі. Цей твір Котляревського став першим твором нової української літератури, і, на мою думку, є справжню сенсацією. Мене вразило, як майстерно Котляревський перетворив античних героїв на українських козаків, як яскраво і влучно описав національний колорит нашого народу. Поема "Енеїда" мало чим нагадує твір римського поета Вергілія: запозичені лише імена головних героїв, а все інше оригінальне і самобутнє. Події відбуваються не на території Трої, а на українських просторах. Мова йде не про античні часи, а про Україну 18 століття, про козаків, про їх побут та життя після зруйнування Запорізької Січі. Різниця помітна вже с перших рядків. Вергілій описує Енея, як благородного римлянина "божественного" походження, а от Котляревський не бажає робити свого героя таким ідеальним і характеризує його, як звичайну людину: Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак, Удавсь на всеє зле проворний. Завзятіший од всіх бурлак. Письменник підкреслює, що головний герой є таким же, як усі прості люди: любить весело погуляти і багато випити так, що вранці в нього очі опухають, як у сови. Гумористичність і проста мова оповідання робить поему зрозумілою і цікавою для широкого кола читачів. І дітям, і дорослим буде цікаво прочитати цей твір, щоправда для діток він буде звучати, як казка, а от дорослі читачі зможуть помітити тонкі нюанси "Енеїди" та зробити певні висновки, адже під маскою гумористичної оповіді автор піднімає важливі проблеми кохання, дружби, честі і громадянського обов'язку, засуджує кріпацтво і пихатість поміщиків. Рекомендую кожному читачу познайомитися з поемою "Енеїда", адже цей твір є справжньою скарбницею, яка увібрала в себе історичне минуле нашого народу, його традиції, побут і переживання.