Ехопраксія
Паперова книга | Код товару 937050
Yakaboo 4/5
Автор
Пітер Воттс
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Ad Astra
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2014
Перекладач
Остап Українець, Катерина Дудка
Кількість сторінок
368

Усе про книжку Ехопраксія

Пітер Воттс (1958 р. н.) – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Попри таке визначення жанру, більшість його творів виходить навіть за межі самої фантастики, і їх можна умовно назвати літературою (про) людей майбутнього. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації у щось інше, окреслює питання транс- та постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже у зовсім недалекому майбутньому.

Обшир питань, які Пітер Воттс порушує у своїй творчості, надзвичайно розмаїтий: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так вже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»

Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, але й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький хист і чималі знання в найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється увесь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.

«Ехопраксія» належить до найвідомішого циклу Пітера Воттса «Вогнепад», до якого також входять роман «Сліпобачення» та оповідання «Полковник» і «Комашині боги».

Минуло вже достатньо часу, відколи із «Тезеєм», що вирушив на зустріч з таємничими прибульцями, втрачено зв'язок, і на Землі все тугіше затягується клубок нерозв'язних проблем, в якому переплелися найрізноманітніші сили – починаючи від звичайних людей і закінчуючи різними фракціями представників постлюдства. Але несподівано сліди зниклого «Тезея» знаходять на довколасонячній орбіті – на велетенській енергетичній станції «Ікар», яка була провідником «Тезея» у пітьмі космосу і від якої водночас багато в чому залежить виживання земної цивілізації в сучасному її вигляді. Саме туди полетить експедиція, з доволі химерним екіпажем, серед членів якого лише одна справжня людина у сучасному її розумінні.

У кожного з учасників експедиції є свої плани на Бога, сліди якого вони сподіваються знайти на «Ікарі». Проблема лише в тому, що у самого Бога також є на всіх плани, і вони, звісно ж, геть далекі від людського розуміння. Саме там, посеред палаючого сонячного жару, вирішуватиметься подальша доля Землі, людства і того, яким йому бути у майбутньому, і чи бути взагалі.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Пітер Воттс
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Ad Astra
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2014
Перекладач
Остап Українець, Катерина Дудка
Кількість сторінок
368
Рецензії
  •  
    Разношерстная компания в поисках пришельцев
    Питер Уотс один из самых популярных научных-фантастов современности. Его книги мне нравятся из-за интересных персонажей и динамичных сюжетов.
    В этой книге обыгрывается один самых моих любимых сюжетных ходов. Он заключается в том, чтобы собрать в замкнутом пространстве совершенно разных и незнакомых друг с другом персонажей, и наблюдать, что из этого получится. Каждый персонаж представляет собой отдельную ячейку общества, у каждого есть свои тайны и мотивы.
    Главный герой этой истории Дэниэл, представитель можно сказать исчезающего вида — людей, поскольку человечество уже давно разделилось на разные подвиды. Он прячется от ошибок прошлого в пустыне, но тут его настигает война. Он оказывается на корабле, который направляется прямо в самое сердце солнечной системы. Именно там находится космическая станция "Икар", куда поступил сигнал с космического корабля, который считали погибшим много лет.
    Рядом с Дэниэлом оказывается совершенно непохожие друг на друга люди, среди которых солдат, монахи, вампир, зомби. У каждого на корабле своя миссия, и свои ожидания от информации, которую они надеются получить с космического корабля, ведь в свое время его отправляли на поиски пришельцев.
    Как итог, это одна из самых интересных историй о космических путешествиях. Самое удивительное, что все на корабле вроде люди, но в то же время их подвиды очень сильно отличаются. Один из самых интересных моментов этой истории заключается в том, что ты, как и сами персонажи с нетерпением ждешь ответ на то, каким будет сообщение от пришельцев и будет ли оно вообще. Если любите научную-фантастику, то читать обязательно.
  •  
    Постлюдство очима біолога
    Книги Пітера Воттса цінні глибиною. Адже нафантазувати майбутнє - це півсправи, а от продумати все до деталей, та ще й обґрунтувати, значно складніше. Якщо коротко виокремити сюжет, то наче нічого особливого, ми вже бачили і читали вдосталь книг, де людство все більше оцифровується і водночас балансує на межі загибелі. Лише у Воттса все дуже гарно продумано, і читання приносить задоволення (в першу чергу - немає банальних очевидностей, які псують враження від багатьох фантастів), хоч місцями продиратися крізь текст було реально складно.

    Події у книзі відбуваються 14 років після подій, описаних у «Сліпобаченні». Головний персонаж, Ден Брюкс, вчений-біолог, доволі старшого віку, який чинить опір прогресу і не апгрейдить свій мозок. Він спокійно досліджує тварин у пустелі, та однієї ночі змушений тікати від зомбі, та опиняється у стінах монастиря двокамерників - монахів-науковців, які імпрувнули мозок та існують в стані колективної свідомості. Потім на сцену виходить вампірка Валері, і вони всі разом летять в космічну подорож. Зрештою, опиняються біля Ікара - генератора, який використовує енергію Сонця та транслює її на Землю. І тут відбувається найцікавіше - вони знаходять позаземне життя - розумну плісняву, яка, як виявилося, знайома із Сірі Кітоном (головним героєм «Сліпобачення»). Ця «істота» (?) провокує диверсію, внаслідок якої гине не лише більшість екіпажу корабля, але й сам Ікар, і це стає поштовхом до масштабних змін на Землі, де розгортається енергетична криза. Зрештою, Брюкс із кількома супутниками повертаються на рідну планету, але не самі. І тут в мене виникає питання - чи буде продовження? :) щиро сподіваюся, що так.

    Насправді, сюжет для мене в книзі виявився другорядним, найцікавіше - це науково-філософські ідеї автора про феномен життя, релігію, людство та людину, а також антураж: всі ці вампіри, зомбі, які тут зовсім не для того, щоб налякати, а просто органічна частка вигаданої автором версії пост-людства.

    «Закони фізики були ОС якогось неймовірного суперкомп‘ютера під назвою реальність… Може життя це паразитична побічка заглюченої ОС?..»

    Книга крута, та все ж місцями дуже затягнута. Зате це компенсується дуже красивим виданням від видавництва Жупанського -це справжня насолода тримати цю книгу в руках, оформлення високого рівня. Сподіваюся, серія Ad astra ростиме, а я матиму що колекціонувати ☺️
Купити - Ехопраксія
Ехопраксія
300 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Пітер Воттс
Пітер Воттс

Пітер Воттс - канадський письменник в жанрі фантастики, в минулому морський біолог, фахівець в галузі морських ссавців. Воттс має кілька наукових ступенів, бакалавра наук він отримав в 1980 році, а магістра наук у 1983 році, і обидва - в Університеті Гвельфа в Онтаріо. Пізніше він продовжив навчання в Університеті Британської Колумбії у Ванкувері, де в 1991 році отримав докторський ступінь з зоол...

Детальніше

Рецензії Ехопраксія

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Разношерстная компания в поисках пришельцев
    Питер Уотс один из самых популярных научных-фантастов современности. Его книги мне нравятся из-за интересных персонажей и динамичных сюжетов.
    В этой книге обыгрывается один самых моих любимых сюжетных ходов. Он заключается в том, чтобы собрать в замкнутом пространстве совершенно разных и незнакомых друг с другом персонажей, и наблюдать, что из этого получится. Каждый персонаж представляет собой отдельную ячейку общества, у каждого есть свои тайны и мотивы.
    Главный герой этой истории Дэниэл, представитель можно сказать исчезающего вида — людей, поскольку человечество уже давно разделилось на разные подвиды. Он прячется от ошибок прошлого в пустыне, но тут его настигает война. Он оказывается на корабле, который направляется прямо в самое сердце солнечной системы. Именно там находится космическая станция "Икар", куда поступил сигнал с космического корабля, который считали погибшим много лет.
    Рядом с Дэниэлом оказывается совершенно непохожие друг на друга люди, среди которых солдат, монахи, вампир, зомби. У каждого на корабле своя миссия, и свои ожидания от информации, которую они надеются получить с космического корабля, ведь в свое время его отправляли на поиски пришельцев.
    Как итог, это одна из самых интересных историй о космических путешествиях. Самое удивительное, что все на корабле вроде люди, но в то же время их подвиды очень сильно отличаются. Один из самых интересных моментов этой истории заключается в том, что ты, как и сами персонажи с нетерпением ждешь ответ на то, каким будет сообщение от пришельцев и будет ли оно вообще. Если любите научную-фантастику, то читать обязательно.
  •  
    Постлюдство очима біолога
    Книги Пітера Воттса цінні глибиною. Адже нафантазувати майбутнє - це півсправи, а от продумати все до деталей, та ще й обґрунтувати, значно складніше. Якщо коротко виокремити сюжет, то наче нічого особливого, ми вже бачили і читали вдосталь книг, де людство все більше оцифровується і водночас балансує на межі загибелі. Лише у Воттса все дуже гарно продумано, і читання приносить задоволення (в першу чергу - немає банальних очевидностей, які псують враження від багатьох фантастів), хоч місцями продиратися крізь текст було реально складно.

    Події у книзі відбуваються 14 років після подій, описаних у «Сліпобаченні». Головний персонаж, Ден Брюкс, вчений-біолог, доволі старшого віку, який чинить опір прогресу і не апгрейдить свій мозок. Він спокійно досліджує тварин у пустелі, та однієї ночі змушений тікати від зомбі, та опиняється у стінах монастиря двокамерників - монахів-науковців, які імпрувнули мозок та існують в стані колективної свідомості. Потім на сцену виходить вампірка Валері, і вони всі разом летять в космічну подорож. Зрештою, опиняються біля Ікара - генератора, який використовує енергію Сонця та транслює її на Землю. І тут відбувається найцікавіше - вони знаходять позаземне життя - розумну плісняву, яка, як виявилося, знайома із Сірі Кітоном (головним героєм «Сліпобачення»). Ця «істота» (?) провокує диверсію, внаслідок якої гине не лише більшість екіпажу корабля, але й сам Ікар, і це стає поштовхом до масштабних змін на Землі, де розгортається енергетична криза. Зрештою, Брюкс із кількома супутниками повертаються на рідну планету, але не самі. І тут в мене виникає питання - чи буде продовження? :) щиро сподіваюся, що так.

    Насправді, сюжет для мене в книзі виявився другорядним, найцікавіше - це науково-філософські ідеї автора про феномен життя, релігію, людство та людину, а також антураж: всі ці вампіри, зомбі, які тут зовсім не для того, щоб налякати, а просто органічна частка вигаданої автором версії пост-людства.

    «Закони фізики були ОС якогось неймовірного суперкомп‘ютера під назвою реальність… Може життя це паразитична побічка заглюченої ОС?..»

    Книга крута, та все ж місцями дуже затягнута. Зате це компенсується дуже красивим виданням від видавництва Жупанського -це справжня насолода тримати цю книгу в руках, оформлення високого рівня. Сподіваюся, серія Ad astra ростиме, а я матиму що колекціонувати ☺️
  •  
    Роздуми на тему майбутнього...
    Думаю ніхто не буде читати Ехопраксію не прочитавши Сліпобачення. Так от, порівняно з першим романом серії - Ехопраксія виглядає дуже мляво. Той же умовний корабель, ті ж умовні невідомі прибульці десь там, той же умовний набір головних героїв.
    Якщо в першому романі, вампіри це супер раса, яку бояться і водночас нею захоплюються, то у другому - вампірка введена для незрозумілих для сюжету причин. Таке враження, що тільки для заключного діалогу та показати як же люди бояться цих прадавніх хижаків.
    Але поставлені нові філософські питання. Якщо в першій частині Воттс роздумував, що вінцем еволюції є спрощення всього, то у другій частині він роздумує, що є Бог, та чим він є для кожного з нас, як рій та Двокамерники можуть допомогти у цьому питанні.
    Також самі прибульці вже не ті, що у першій частині. Але так само загадкові і не схожі ні на що відоме тодішній науці.

    Воттс Сліпобаченням заклав високу планку, тому дуже прикро бачити, як він частково копіює сам себе, при чому не дуже вдало в деяких моментах (любовна лінія зі спогадами минулого).
    Але загалом роман, як і минулий, читається на одному диханні. Світ майбутнього, описаний Воттсом, має право на життя і хочеться знати, що ж там буде далі: чи стане спосіб життя Двокамерників єдиним можливим на Землі, чи зможуть вампіри співіснувати з ними. І що ж сталося з людством після кінцівки Ехопраксії
  •  
    Жахливо прекрасне постлюдство
    Друга книга Пітера Воттса, яку я прочитала (першою стала Сліпобачення- перша у циклі). Тож була підготовлена до специфічної теми і манери письма автора, а також мала високі очікування, які врешті виправдались. Головний герой, Деніел Брюкс, прототип, звичайна людина, що не спромоглася хоча б мінімально вдосконалити свої розумові здібності: не вживив імплантів, не переналаштував синапси, не підсилив органи чуття. У світі, де повсталі (за допомогою науковців) вампіри і зомбі працюють на військових, монахи нової релігії свідомо вирощують рак у своїх мізках для здобуття надздібностей, приручені торнадо живлять енергією цілі міста, а космічними кораблями керує колективний розум. Бути прото - виглядати диваком. Але врешті цей дивак не зі своєї волі опиняється у складі химерної команди корабля, що прямує до космічної станції Ікар, яка не подає ознак життя вже доволі довгий час. Двокамерники, монахи з хворобливо геніальною спільною свідомістю, вбачають руку бога у позаземних активностях, що їх спостерігають ще з Землі. Та, як виявиться, випадковостей не буває, а всіх причасних чекає смертельна небезпека.
    Якщо існує темне фентезі, то однозначно ця книга - темна фантастика.
  •  
    Воно вам не треба
    Це поки найгірше продовження, яке я коли-небудь читав. Світ той самий, але все решта — взагалі про інше. Фінал Сліпобачення натякає на появу його героїв в майбутньому, але це виявляється обманом. Проблеми минулої частини також перекочували в цю: повільна, нудна, складна для розуміння та з погано пропрацьованими персонажами. Чогось нового, за що можна було б хвалити книгу, немає.

    Якщо перша частина фокусувалася на питанні “що таке самосвідомість” — що й робить її неперевершеною, — то в Ехопраксії Пітер Воттс відходить від цієї теми повністю. Він більше розповідає про трансгуманізм і його прояви: зомбі, модифіковані та люди, що поєдналися в Рій. Останні — найцікавіша складова роману, але не є центром історії. Цього центру я так і не знайшов.

    Головним героєм в цей раз стає звичайний чоловік, що потрапляє в різношерсту компанію з вищезазначеними типами постлюдей та вампіром. Навіщо тут взагалі космічна подорож, яка в персонажів ціль та мотиви, що ж дають вампіри їхньому світу — на це ви не знайдете відповідь. Їх пригоди так і не підводять нас до якогось одкровення, та й сам фінал нічого не дає. Що читав, що ні.

    Рішуче не рекомендую брати цю книгу — краще зупиниться на першій й не хвилюйтеся з приводу того, що ви щось втрачаєте. Вона є цілком самодостатньою та цілісною, а про натяк в кінці — дізнатися подальшу долю Сірі чи створеного Воттсом світу, — забудьте.
 
Характеристики Ехопраксія
Автор
Пітер Воттс
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Ad Astra
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2014
Перекладач
Остап Українець, Катерина Дудка
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х220 мм)
Палітурка
Тверда, Суперобкладинка
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-7585-11-3
Вага
480 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Ехопраксія