Книга відомого фантаста із світовим ім'ям Станіслава Лема, львів'янина, що народився у Місті Лева та прожив там свою молодість - "Едем" - особисто мене відразу заінтригувала. Ще давніше я прочитав його всесвітньовідомий бестселер "Соляріс", що заслужив називатися одною із найкращих книг наукової фантастики і особисто мене дуже вразив та запам'ятався своєю оригінальністю (до сьогодні вважаю його дуже цікавим, однією із найкращих книг жанру). Після цього уже за деякий час я взявся і за "Едем" - признаюся все ж що до рівня "Соляріса" вона не дотягує, однак має у собі багато оригінального. Твір знову ж про контакти людей із позаземним життям - і знову ж це життя показано дуже оригінально (інакше ніж у "Солярісі", але цікаво). Це не звичні нам "сірі чоловічки"-гуманоїди, а такі якісь істоти, які і важко уявити при описах. А взагалі в книзі аж дві форми позаземного життя - одна високотехнологічна, а інша примітивніша. Також важко зрозуміти і цю "логіку" позаземних істот, їх розум. Всі ці описи конструкцій, будівель, технологій... Деколи важко зрозуміти і для чого це все. Є там і своя позаземна жорстокість... Одним словом все таке незвичайне, яке і має бути на цілком іншій планеті! Із мінусів можу назвати те, що сюжет все ж розвивається досить повільно, деколи важко зрозуміти інтригу (окрім звичайно ж проблеми людей, що зазнали аварії на чужій планеті). Також тут трошки відчувається час написання - технології космічних кораблів здаються досить примітивними. Однак книга все ж дуже оригінальна. Також хочу похвалити якісний переклад та гарне видання. Всім раджу купити та прочитати цей твір від справжнього класика наукової фантастики.

Роман рассказывает о том, как экипаж совершил аварийную посадку на неизвестной планете Эдем, и начали совершать то, что и привыкли - убивать жителей планеты, угонять транспорт, начали все выведывать и разнюхивать, да и еще и почву заразили радиацией. И, что меня раздражало, то, как они отнеслись к чужим обычаям и нравам, как попытались все изменить и подстроить под себя, и в итоге поступить как последние существа во Вселенной. Что мне не понравилось, так это однобокость и занудность повествования. И это уменьшает весь восторг от самой истории. Серьезно - занудство, постоянные философские нравоучения, морализаторский настрой, да ко всему этому много непонятной терминологии, что только затрудняет усвоение прочитанного. Местами я был заинтригован и заинтересован, а местами я боролся с неимоверной скукой и желанием закрыть эту книгу и больше никогда не открывать. Это мое первое знакомство с творчеством Станислава Лема, и, боюсь, что последнее - не принял я авторский слог, его манеру подачи.