Абсолютно незріла і не цікава книга. Написана простою мовою але абсолютно ні про що. Не викликала жодних емоцій окрім страшної втоми від емоційних гойдалок. Я розумію, що книга автобіографічна але більше нагадує зібрані до купи нотатки приправлені стрибками в хронології подій.

Опис книги спокусив мене і я вирішила придбати її, аби трохи розбавити власні сірі будні. Передмова мене також зацікавила, оскільки була написана простою мовою і розповідала про внутрішню боротьбу авторки. Так би мовити «війна праведників та грішниці». Але я зовсім не очікувала того, що передмова затягнеться на багато сторінок вперед. Побудова речень дуже легка для читання, що дозволяє за двадцять хвилин «проковтнути» третину книги. Це могло б бути досягненням, але стало недоліком, оскільки книги на те й книги, аби давали можливість замислитись і відчути кожне речення раціонально та душею. Та і речення що налічують всього 5 слів це доволі зручно, але не тоді, коли вся книга побудована подібними реченнями. Перейдемо до історії: можливо колись, ця тема була під забороною, але сучасний світ приймає будь-які збочення. Ми маємо: головна героїня (авторка) - звичайна дівчина із доволі консервативним баченням світу; сексуальні партнери авторки, та головним є пан Дерек - спочатку, цнотливий спокусник, пізніше просто спокусник у якого підіймається збудження, коли його жінку хоче хтось ще. З цього і починають зʼявлятися коханці, про яких шановний Дерек знає, бо це його збуджує. Відкриті стосунки - це завжди є великим плюсом, як в книгах чи фільмах, так і в реальному житті. Але ось про «вільні» відносини тут важко сказати, оскільки перед посилками до «свободи» є якраз сексуальне відхилення вищезгаданого чоловіка. Зізнатись чесно? Мене вистачило на незначну кількість «глав» оскільки книга більше схожа на довге повідомлення подружки, яка напилась і вирішила розповісти про свої сексуальні стосунки з іншими, при тому на описі статевих відносин, в подружки щось ставалось і вона розповідала все «в двох словах». В цілому, я за вільні стосунки, але проти цієї книги. Можливо, комусь дійсно сподобається і я рада, що письменниця знайде свого читача. Нажаль, я не є цим читачем. Мені дуже шкода, що я втратила 120 гривень і годину часу. 1 бал ставлю за те, що письменниця сіла і написала книгу, намагаючись згадати і описати свої почуття в той або інший проміжок її життя. Але мені цього опису також не вистачило. Всім приємного читання.

Будучи за психотипом «параноїк», дуже важко читати. Постійні емоційні гойдалки, від яких вже під екватор книжки — трошки бісить. Рване оповідання, постійно читача кидають то одну сторону, то в іншу. Багато повторів, які взагалі непотрібні (якщо б писалось за хронологією, цього б уникнули), а так виходить, що це антологія автобіографічних оповідань. Після читання взагалі немає ніякого бажання цікавитись автором і далі (наскільки зрозумів, Ірина дуже активна в соцмережах і популярна серед своїх фанаток. Очікував книгу сексологині, виявився середнячковий автобіографічний еротичний роман.