Леся Українка, безсумнівно, належить до кола знакових постатей української культури, а її поетичні та прозові твори викликають захоплення в багатьох поколінь читачів. Дмитро Донцов писав, що вона хоч і переросла на цілу голову своїх сучасників, проте водночас залишилась для свого покоління своєрідним сфінксом, а Іван Франко називав її "єдиним мужчиною в нашому красному письменстві", тож не викликає сумніву величезне значення творчості Лесі Українки в історії української літератури. Серед творів цієї збірки мене найбільше вразила поема "Кассандра", в основу якої покладено сюжет з давньогрецької міфології. У трагедії троянської війни Леся Українка вбачала долю українського народу. Вдаючись до описів руйнації Трої, поетеса має на увазі революційні події 1905 року, коли селянські виступи на Полтавщині були жорстоко придушені царськими військами. На мою думку, образ Кассандри символізує власні переживання Лесі Українки в революційні роки, коли письменниця чітко усвідомлювала, що соціал-демократам не вистачить сил стати на чолі національно-визвольної боротьби українського народу, оскільки вони сліпо наслідують російських революціонерів. Трагедія Кассандри, як і трагедія Лесі Українки, – це трагедія мислителя, для якого найважливішими є правда і справедливість, людини, яка все бачить і розуміє. Вустами Кассандри письменниця закликала український народ взяти відповідальність за свою долю у свої руки, позбутись бездіяльності, інертності та байдужості щодо загрози, яка нависла над батьківщиною.