Мені знадобилося кілька днів, щоб «переварити» цю книгу.

"Дружина мандрівника в часі" - це книга релакс, її варто читати після важкої літератури. Вона не обтяжує, дозволяє фантазувати і літати в різних часових вимірах. Тут є все і кохання, і страждання, і літо, наповнене ароматами трави, фруктів. Спочатку зникнення Генрі нагадують загадкову гру, пізніше вони обтяжують і дратують. «Важко, коли тебе залишають. Важко бути тим, хто зостається» - дві людини страждають. Очі наповнювались сльозами, читаючи епізоди постійних викиднів у Клер. Коли батько має генетичну хворобу є ймовірність того, що вона передасться і дитині, на жаль. Генрі теж несолодко. Він довго вчиться контролювати свої переміoення і не відразу йому це вдається. Ти не тільки не знаєш куди потрапиш, а ще й опиняєшся в незнайомому місці, зовсім голим і цим наражаєш себе на небезпеку. Всі переживання, небезпечні ситуації, хвороби і біль об"єднують Генрі і Клер, роблять їх стриманішими і уважнішими один до одного. Але чи можна відпустити, змиритись з тим, що ти нічого змінити не можеш, коли неминуче стрімко наближається? Кінцівка книги ще раз довела мені, що коли у взаєминах є любов, повага можна пережити все. "Ми втомились, іде моя кохана постарівша Клер, на її обличчі усмішка, яка випромінює радість.. " Вони зуміли, вони пройшли все від початку, (Клер було лише 6 років під час першого знайомства) і до кінця, коли їй вже 83 роки виповнилося. Книгу раджу

Книгу мені порекомендувала подруга. Для неї ця книга є улюбленою. Я знала, що є також прекрасна екранізація, але я люблю спочатку читати книгу, а тоді вже дивитися фільм. Бо книга, звісно, набагато краща. Це нестандартна мелодраматична, чи то скоріше драматична історія кохання між Генрі і Клер. Генрі стражадає на аномальне відхилення – можливість подорожувати в часі. Здавалося б – це мрія кожного, але він не може контролювати цих стрибків. І всі його стрибки тим чи іншим чином пов'язані з Клер. Вперше він з'являється, коли їй було 6 років і потім час від часу продовжував з'являтися. Кожного разу без одягу, що створювало незручні ситуації. Вперше в реальності вони зустрілися коли Клер було 20 а Генрі 28. Але до того вона вже встигла поступово закохатися в того незнайомця, а потім і він до безтями в неї. Сюжет нестандартний, не банальний і дуже зворушливий, особливо фінал. Я пробувала себе уявити на місці дружини мандрівника в часі. В неї таки була величезна любов і надзвичайна терпеливість. Не впевнена чи я б так змогла. Дуже рекомендую до прочитання!