Незвично описаний сюжет з жіночої сторони. Банально.

• Дуже сильна жіноча перспектива — новий погляд на знайомий міф. • Атмосфера Стародавньої Греції передана з дивовижною живістю. • Історія про кохання, зраду й жагу до справедливості.

Ця книжка розповідає про учасників Троянської війни, про яку ми знаємо з літературних джерел, але «існують деякі археологічні дані, які свідчать про те, що війна, схожа на описану Гомером, могла справді відбутися». І ось ця книжка про Троянську війну написана з позиції двох жінок, двох сестер, Єлени та Клітемнестри. Це реалістична оповідь без фантастичних епізодів, усе в книжці пояснюється раціонально. Ми бачимо сестер з дитинства, бачимо їхню родину, розуміємо їхні почуття. Ми відчуваємо те, що відчувають героїні книжки: і Клітемнестра, і Єлена, їхні радощі й розчарування, їхній біль і надію. Вразило, що авторка прямо не говорить про зґвалтування Леди Зевсом, результатом якого стає народження Єлени, але ми розуміємо це. І ми розуміємо й ту ніжність, яку відчуває до Леди її чоловік, і розуміємо його ніжність до дочки Леди — Єлени, яку він приймає як свою. Ми бачимо становище жінок у суспільстві. Клітемнестра і Єлена бездіяльні, покірні, принижені, безправні, з низькою самооцінкою. Красуня Єлена вважала себе невпевненою, непривабливою, і вона, і її сестра сумнівалися, чи достойні вони своїх чоловіків, чи достойні вони кохання. Таке пояснення мене не влаштовує, але воно має право на існування. Мені бракувало в героїнях вогню. Хотілось менше бездіяльності в них, а більше шалу від них, більше шаленої енергії, з огляду на те, що я знала про їхні прототипи в міфах. І відповідно до вогняного кольору волосся Єлени. «А тепер зрозуміла, що завжди сама була проблемою. Єлена Спартанська — красуня, негідна любові». Це була цікава історія. Раджу, якщо ви не знаєте цих міфів, перед читанням книжки не гуглити, не читати про що вони, так буде цікавіше, бо ви тоді не розкриєте собі сюжет. «Життя, утрачені в затяжній війні, відомі й невідомі імена, обличчя, які бачила і які уявляла». Мені сподобалася книжка від початку, але ж всі ми знаємо чим завершилася Троянська війна. От про це читати було гірко. Від падіння Трої я відчула сум і біль. Чоловіки знаходять причину для війни й легко звинувачують у всьому жінку. Перекласти провину на жінку легко. Що це жінка причина всіх нещасть, усіх бід, що це жінка накликала біду. «Чим чоловіки колись жертвували заради жінки?» Були моменти, які мене менше зацікавлювали, але частіше читалося з інтересом. Загалом позитивні враження. Сподобалися обидві героїні.